середа, 11 листопада 2015 р.

Проектна діяльність в початковій школі

Тема : Проектна діяльність як розвиток творчих здібностей молодших школярів

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Теоретична частина

1.1 Історичний аспект проектної діяльності

1.2 Теоретичний аспект проектної діяльності

1.3 Використання проектної діяльності в початковій школі

1.4 Розвиток творчих здібностей молодших школярів

3. Опис досвіду

4. Список літератури

«Може маленька дитина повторює те, що було вже зроблено, створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних розумових усиль, - вона творець, її розумова діяльність – творчість»

В.Сухомлинський

1. Вступ

Основні напрямки освіти в Україні вимагають створення школи, яка має на меті розвиток гармонійно цілісної особистості, де у центрі уваги – учень з його обдарованістю, здібностями, потенційними можливостями.

Початкова ланка не може залишатись осторонь, оскільки саме в ній розвиваються творчий потенціал дитини, її нахили і обдарування, естетичні смаки.

У сучасних умовах переходу початкової ланки школи на роботу за новим Державним стандартом початкової загальної освіти, який передбачає особистісно-орієнтоване навчання та формування компетентностей молодших школярів, актуально звучать цінні дидактичні заповіді В.Сухомлинського: «Немає абстрактного учня... Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб, розкривши сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху у розумовій праці. А це значить, що в навчанні має бути індивідуалізація - і у змісті розумової праці, і в характері завдань, і в часі». Дитина народжується не з готовими здібностями, а тільки з їх задатками. Тому, якщо створити відповідні умови для розвитку цих задатків то школяр поглиблює їх швидко, невимушено, успішно. Такі діти в подальшому житті стають радісними, щасливими людьми, приносять користь собі і суспільству в цілому.

Всі діти обдаровані і талановиті, тому покликання вчителя - підтримувати в них талановитість, розвивати і плекати індивідуальне, самобутнє, спираючись на їх природу

2.Теоретична частина

1.1. Історичний аспект проектної діяльності

Проектний підхід і проектне мислення – результат накопичення досвіду багатьох поколінь. Без проектного підходу вже неможливі більшість сфер людської діяльності.

Феномен проектної культури привертає увагу різних дослідників – філософів, істориків, теоретиків культури, методологів проектування. Проблемою проектної культури і проектування займалися В.М. Розін, В.Ф. Сидоренко, С.Б. Кримський, К.М. Кантор процес проектування еволюціонував від діяльності виготовлення (у техніці й інженерії) до традиційного проектування

В епоху Відродження проектування, що було в Середньовіччі нерукотворною властивістю канону, що діяла за лаштунками культури і завжди тільки там і існувала, стала набувати статусу основної функції культури і основного механізму культурного оновлення.

Із середини XVIII ст. розпочинається епоха машинного виробництва масової продукції. В процесі технологічної революції сформувалося і стало соціальним інститутом технологічне проектування. Його завданням було розкласти процес виробництва на складові, для кожної з яких згодом винаходять відповідні апарати, механізми, прилади

Наприкінці XIX ст. склалася ситуація, що викликала до життя функціональне проектування, орієнтоване не на відомі типи функцій, а на моделювання процесів життєдіяльності та виокремлення в них тих функцій, що повинні бути предметно, за допомогою конструювання, оформлені: умови та процеси, нові форми спілкування, нові установи, нові способи пересування, вокзали, промислові і громадські будівлі тощо.

В історії європейської культури не було різкого переходу від канонічної культури до проектної, попри всю революційність епохи Відродження. Лише до кінця XIX – початку XX ст. можна говорити про завершення цього складного перехідного процесу, що тривав п'ять століть.

У вітчизняній педагогіці основоположником теорії і практики педагогічного проектування по праву може вважатися А. Макаренко, який розглядав виховний процес як особливим чином організоване ,,педагогічне виробництво ”. Він був переконаним прихильником проектування в людині всього кращого. В зв’язку з цим він наполегливо рекомендував ВНЗ перебудувати роботу так, щоб випускати педагогів-техніків.

У 60-і рр. минулого століття у низці публікацій знайшла віддзеркалення думка про необхідність формування нової наукової дисципліни – педагогічного проектування і появи фахівця педагога-проектувальника. Проте, як справедливо відзначає Г Щедровицький , проектування ще довго не було предметом спеціальних досліджень. На початку 70-х років XX сторіччя в педагогічній літературі почали з’являтися такі терміни, як ,,програма діяльності ”, ,,проекти виховання, навчання, організації ”, ,,плани ”, ,, програми ”, ,,проектування особистості ”, ,,техніка виконання гри, користування книгою ”, ,,інструмент виховання ”, ,,інструмент розвитку особистості ”, ,,інструментування педагогічної дії ”. Все це вимагало теоретичного осмислення, і педагогіка все глибше проникала в галузь проектування.

Одним із прихильників педагогічного інструментування виховання був В.Сухомлинський, який не використовуючи термінів ,, проектування ” і ,, технологія ”, сам був високотехнологічним педагогом.

У кінці 80-х рр. XX ст. з’явилася перша праця з педагогічного проектування В. Безпалька. Він символізував визнання проектування і технології як самостійних видів педагогічної діяльності.

Формування нових напрямів педагогічної науки кінця 80-х-початку 90-х рр. XX ст. зумовило активізацію досліджень і в галузі проектування. Фактично з того часу воно стає самостійним предметом педагогічної науки і спеціально організованої діяльності. Поняття ,,педагогічне проектування ” пройшло вікову еволюцію та на сучасному етапі його визначають як сукупність усіх умінь щодо проектування процесу викладання. Цей тип умінь є необхідною складовою фахової підготовки майбутнього педагога та їх розвиток є вельми актуальним на сучасному етапі розвитку української освіти.

1.2. 1.2 Теоретичний аспект проектної діяльності

Науковці визначили, що проектування – це такий вид діяльності, який пояснює в собі різні види діяльності: пізнавальну, ігрову, перетворюючу, комунікативну, теоретичну і практичну. Цінність такої діяльності полягає в тому, що саме вона привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи. Вона виховує прагнення до створення нового, або вдосконалення існуючого, розвиває пізнавальні навички, комунікативні здібності, навички лідерів, здатність до спільної роботи в групі, створює можливості до реалізації між предметних зв’язків. Молодші школярі, як відомо, наближені до художнього типу особистості, а отже для них природо-відповідним є метод художніх проектів у пізнанні довкілля.

Великою перевагою проектної діяльності є вміння, які набувають учні, а саме:

- планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;

- використовувати багато джерел інформації;

- самостійно збирати і накопичувати матеріал;

- аналізувати, спів ставляти факти, аргументувати свою думку;

- приймати рішення;

- установлювати соціальні контакти (розподіляти обов’язки, взаємодіяти один з одним);

- створювати “ кінцевий продукт ” — матеріальний носій проектної діяльності (доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, проспект, сценарій);

- підготувати цикл занять з тем, які зацікавили б учнів середніх класів;

- представляти створене перед аудиторією;

- оцінювати себе та інших.

Метод проектів — педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових (часто шляхом самоосвіти), розвиваючи їх здібності. .

1.3 Використання проектної діяльності в початковій школі

Завдання сучасної школи – підготувати дитину до життя, вчити вирішувати проблеми, використовувати власний досвід, здобувати інформацію, критично мислити, вміти співпрацювати та працювати в групі, вміти організувати свою роботу. Завдання вчителя – формувати в учнів не тільки певні навички в опануванні знаннями з різних дисциплін, а й компетентності, тобто уміння використовувати одержані знання в нестандартних життєвих ситуаціях.

Розвиток особистості школяра набуває все більшої актуальності в плані впровадження інноваційних методик і технологій, однією з яких є проектна діяльність, якою можна охопити різні навчальні предмети. Участь у проектній діяльності сприяє формуванню компетентностей молодшого школяра.

На основі аналізу досвіду використання проектів можна сказати, що в залежності від умов, в початковій школі можна використовувати :

1) за домінантою в проектній діяльності: дослідницькі; дослідницько-пошукові; інформаційні; творчі; ігрові (рольові); практичні - прикладні; ознайомлювально-інформаційними; 2) за предметно-змістовими напрямами:монопроекти (в рамках однієї предметної галузі); міжпредметні; надпредметні (поза предметні); 3) за кількістю учасників і характером контактів у проекті: індивідуальні; парні; групові; колективні; шкільні; українські; міжнародні; з прихованою координацією; з безпосередньою координацією; серед дітей однієї вікової групи; серед дітей різновікової групи; 4) за терміном виконання проекту: короткотермінові; середньої тривалості, довготривалі.

Незважаючи на різну тематику проектів, виділяю такі основні етапи і зміст проектної роботи:

1. Пошуковий: визначення теми проекту, пошук та аналіз проблеми, висування гіпотези, постановка цілі, обговорення методів дослідження.

2. Аналітичний: аналіз вхідної інформації, пошук оптимального способу досягнення цілі проекту, побудова алгоритму діяльності, покрокове планування роботи.

3. Практичний: виконання запланованих кроків.

4. Презентаційний: оформлення кінцевих результатів, підготовка та проведення презентації, " захист ” проекту.

5. Контрольний: аналіз результатів, коригування, оцінка якості проекту.

Найбільш характерні для навчальних проектів організаційні форми роботи: групове обговорення, "мозкова атака ”, "круглий стіл ”; самостійна робота учнів; консультації з керівником проекту; консультації з експертами; екскурсії; лабораторна робота; творчий звіт, «захист» проекту.

Домінуючими в проекті можуть бути, наприклад, такі змістові аспекти: літературна творчість; природничо-наукові дослідження; екологічні; мовні (лінгвістичні); культурологічні (країнознавство); рольово-ігрові; спортивні; географічні; історичні; музичні.

Метод проектів є ефективним в світлі підготовки компетентнісної особистості, яка вміє співпрацювати з іншими, а також:

дозволяє реалізувати як дослідницькі, так і зорієнтовані на практичну діяльність завдання;
дає навички контактів із зовнішнім світом: під час проектної діяльності виникає потреба звернутися за консультацією тощо розвиває творчість і навички роботи із джерелами інформації;
створює середовище, у якому слабші учні набувають сили та впевненості ситуацією успіху;
метод проектів спрямований на практичний результат, який можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності;
дає можливість набути досвід самостійної діяльності, не репродуктивної, а творчої, що знадобиться у житті.

Цілі проекту обмежені рамками завдання, що вирішується та часом. Проект має бути реалістичним, орієнтованим на ресурси, які має у своєму розпорядженні навчальний заклад. Такий підхід гарантує підвищення рівня пізнавальної активності учнів, позитивно впливає на розвиток особистості. Для себе я вибрала таку структуру:

1.Назва проекту.

2.Анотація проекту. (Цитата, лозунг, представлення проекту, чітко і стисло розкривається зміст проекту за схемою: актуальність проекту, основна проблема, інноваційний спосіб вирішення, перелік заходів, результати).

3.Опис проблеми, на розв’язання якої спрямовано проект : опис існуючих потреб, коло людей, на яких спрямовано проект (цільові групи), яким чином дана проблема відповідає можливостям, досвіду, цілям).

4. Мета і завдання проекту (мета формулюється чітко. Завдання показують логіку розв’язання проблеми).

5.Технологія досягнення цілей: структура (модель), методи реалізації, опис заходів, на чому базується проект, критерії оцінки робіт окремих учасників та проекту в цілому, хто буде здійснювати проект і функції.

6.Етапи проведення проекту (робочий план проекту).

7.Очікувані результати проекту: короткочасні та перспективні наслідки проекту; як проект покращить ситуацію; де і як поширено і застосовано результати проекту; сталість результатів (чи можливе продовження та розвиток проекту).

1.4 Розвиток творчих здібностей молодших школярів

Проблема творчого розвитку особистості в сучасному світі стоїть гостро. Кожна цивілізована країна або та, яка хоче бути цивілізованою, дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Усе це разом пов`язане із рівнем загальної освіти, увагою до розвитку творчих здібностей особистості, наданням їй можливості виявити їх. Індивід, який мислить творчо, - головна рушійна сила соціальних та духовних трансформацій. Творча особистість значно краще адаптується до соціальних, побутових та виробничих умов, ефективно їх використовує, удосконалює, змінює. Тому дуже важливо щодня займатися з дитиною (малюванням, читанням, музикою чи спортом), вчити його не тільки тому, що треба знати, вміти і робити, а й тому, як:

- дивитися, щоб побачити красу;

- слухати, щоб почути гармонію в музиці або природі;

- відчути стан іншого і не ранити його своїми словами;

- говорити так, щоб тебе почули;

- бути самим собою;

- працювати творчо;

- творити натхненно

Сучасна педагогіка вже не сумнівається в тому, що вчити творчості можливо. Досвід творчої діяльності, на думку дослідників В.В. Давидова, Л.В. Занкова, В.В. Краєвського, І.Я. Лернера, М. Н. Скаткина, Д.Б. Ельконіна, є самостійним структурним елементом змісту освіти. Він передбачає:

- перенесення раніше засвоєних знань у нову ситуацію, самостійне бачення проблеми,

альтернативи її вирішення,

- комбінування раніше засвоєних способів в нові й ін.

Метою проектного методу в початковій школі є розвиток вільної творчої особистості дитини, яке визначається завданнями розвитку та завданнями дослідницької діяльності дітей

Проектна діяльність розвиває в учнів:

пізнавальні здібності;
критичне мислення;
дивергентне мислення;
активність і самостійність;
просторову уяву;
сенсомоторні навички.

3. Опис досвіду

Дай мені рибку, і я буду їсти її весь день,навчи мене ловити рибку, і я буду їсти її протягом всього життя.

Східна народна мудрість

Сьогодні закономірно постає питання про нову школу, яка створила б

умови для повноцінного фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку дитини і плекала людину, здатну будувати демократичну державу. Сучасна школа повинна допомогти учням відчувати себе впевненими на ринку праці, вміти адаптуватися до соціальних змін і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації

Психолого-педагогічні можливості методу проектів дуже високі. Проектна діяльність максимально спрямована на суб'єктне пробудження й розвиток особистості молодшого школяра, оскільки цілком відповідає її віковим потребам і особливостям. Адже, на думку академіка І. Беха, спрямованість особистості, головна її установка в ранньому дитинстві полягає в діяльнісному самовизначенні, виборі власного життєвого шляху і пошуку більш рівноправних взаємин із дорослими.

Метод проектів дозволяє працювати з учнями молодшої школи з різним рівнем підготовленості. Обдаровані учні, які випереджають у своєму розвитку однолітків, можуть з успіхом розробляти довготривалі проекти. Захист проекту – кульмінація всієї дослідницької роботи. Проводиться він за участю всіх співавторів проектів. Запрошуються гості: учні інших класів, батьки, вчителі. У ході захисту проектів учні вчаться чітко і переконливо викладати інформацію, захищати свою точку зору, ставити питання, слухати один одного. Багатьом дітям такі виступи допомагають повірити у свої сили, у себе.

Довгий час я викладала інтегрований курс художньої праці за методикою В. П. Тименка, в основі якого був метод проектів. Володимир Петрович зазначає, що молодші школярі, як відомо, наближені до художнього типу особистості, а отже для них природо-відповідним є метод художніх проектів у пізнанні довкілля. Мої учні проявляли здібності у різних напрямках діяльності. Віршоване мовлення на заняттях художньої праці,творча робота зі словом, яскрава образна мова спонукала деяких учнів до написання віршів. Я створила книжечку « Поетичні перлинки. Перші вірші моїх учнів». Діти брали участь у всіх шкільних конкурсах та виставках малюнків.

Розробка навчального проекту, як і будь-яка нова форма роботи, викликає в учнів певне здивування чи цікавість. Цікавість є початковою стадією пізнавальної спрямованості особистості учня. На цьому етапі вона безпосередньо пов'язана не зі змістом діяльності, а з емоційною реакцією на новизну ситуації, подразники, з якими стикається учень у процесі активної взаємодії з предметами та явищами навколишньої дійсності. Цікавість не виходить за межі відображуваного — це простий вияв дослідницького рефлексу. На стадії первинного ознайомлення з проектною діяльністю причинами цікавості можуть бути аргументи вчителя, манера його поведінки, його ентузіазм та зацікавленість у справі, наочні посібники, досвід діяльності тощо.

Щоб на уроках панував творчий процес, розширювався кругозір, розвивалося мислення, покращився пізнавальний процес провожу тематичні (проектні )дні та проектні уроки. Звичайно, такі заняття доцільніше проводити з учнями 3 – 4 класу, бо вони більше самостійні, практичні, краще сприймають нове, прагнуть до створення нового, або до вдосконалення існуючого, можуть добре працювати у групах. Тому проектні дні в 3 – 4 класах проходять більш ефективніше, а мета їх одна – досягти високих результатів.

У 1 класі тематичні дні або проектні уроки відносяться до ігрових, інформаційних та практичних типів, а за терміном - короткочасних . Наприклад, розроблений мною проектний день «Є у мене на руці жваві пальчики – митці» можна віднести до ігрового типу, бо учні інсценізують гру «Сорока-ворона», грають ролі. А проектні заняття «Наш Миколай несе у клунку із подарунками пакунки» і «Плету, плету, заплітаю» - практичні, бо діти виконують практичні роботу. У цьому навчальному році розпочала роботу над створенням уроків – презентацій з природознавства. Першокласникам дуже цікаво бути учасниками дослідів, експериментів, а не пасивними спостерігачами. Наприклад, на уроці, тема якого «Повітря» творча група «Дослідники» з цікавістю занурювали пластикову пляшечку у воду і показували всім, як виходять бульбашки повітря.

Чим дорослішають діти, тим ускладнюється провідний вид діяльності – проекти стають дослідницького та творчого типу. У четвертому класі мною розроблено серію уроків з природознавства та образотворчого мистецтва. Вони основані на дослідницькій та пошуковій роботі.

Такі заняття учням дуже подобаються, бо вони виступають у ролі дослідників, відчувають свою значимість, передбачають результати роботи, працюють у групах.

Як же створюються проектні дні? Інколи співпадають теми з різних предметів. Тоді такі уроки об’єднуються і тема розглядається різними засобами образотворення. А іноді є можливість до навчальних предметів залучити ще і заняття виховного плану. Проектні дні мені вдається проводити в розвантажувальний день – четвер. Ось приклад таких тематичних днів:

Проектний день «Я – за здоровий спосіб життя»

Читання: Я і мій телевізор

Громадянська освіта: Що людині необхідно для здоров’я. Пізнай себе.

Українська мова: Твір – міркування «Якщо хочеш бути здоровим – будь ним»

Трудове навчання: Створення колажу «Буду я здоровим»

Виховна робота: Заняття з елементами тренінгу «Очі – дзеркало душі»

Проектний день «Людина серед людей»

Громадянська освіта: Норми поведінки.

Читання: Ніколи не втрачай віри в свої сили.

Образотворче мистецтво: Малюємо людину.

Трудове навчання: Створення колажу «Я – за здоровий спосіб життя »

Виховна робота: Заняття з елементами тренінгу «Шкідливі звички»

Вже декілька років мені подобається працювати над створенням проектів з предметів гуманітарного та естетичного циклів. Ось назви цих проектів: «Природа навколо нас», «Сонце», «Повітря», «Вода», «Ґрунт», «Рослини», «Тварини», «Видатні українці», «Зимові свята», «Зима», «Великий син великого народу», «У світі казки», «Соняшники», «Василь Сухомлинський», «Калина», «Вербові котики» та інші. Це інформаційні, навчальні та пошукові короткотривалі і середньо тривалі проекти, бо їх краще реалізувати у початкових класах. Проект розпочинаю створювати по методу асоціативного куща і учні можуть вибирати той об’єкт дослідження чи те завдання, яке їм найбільш цікаве. Мої учні шукають різноманітні матеріали, проводять дослідження, з задоволенням презентують свою роботу. Єдина складність, що вони ще не можуть оформлювати матеріали. Але їм дуже подобається працювати у групах, проводити експерименти, дослідження на уроках природознавства , а потім створювати колективні композиції на уроках трудового навчання та образотворчого мистецтва.

На початку 1 класу практикую короткотривалі проекти на уроках природознавства, де учні самі обирають спосіб презентації своєї роботи (об’єднуються у творчі групи ) . Матеріали спочатку готую сама, згодом допомагають батьки, а пізніше – підбирають учні. Також проводжу уроки – презентації, на яких діти виступають у ролі дослідників, пошуковців, науковців та ін.. Маленьким школярам дуже подобається демонструвати досліди, проводити дослідження, виступати в ролі учителя. На наступному занятті мікрогрупи часто змінюються, забезпечуючи таким чином саморегуляцію навчального процесу. Ефективність навчання в малих групах залежить від того, наскільки кожний усвідомить важливість роботи разом та взаємодії через взаємодопомогу. Це може бути досягнуто шляхом впровадження п'яти базових елементів у досвід малих груп: позитивна взаємозалежність; особиста відповідальність; взаємодія "обличчям до обличчя"; груповий процес; соціальні навички. Ці елементи стають інструментом для вирішення проблем, пов'язаних з роботою груп. Якщо коопероване навчання здійснюється ефективно, слід очікувати: підвищення самооцінки; збільшення досягнень, соціальної підтримки; закріплення навичок взаємодії; розвитку внутрішньої мотивації; зростання активності; кращого ставлення до вчителів, навчального закладу; позитивного психологічного контролю з боку колективу та самоконтролю. Практично, це навчання в процесі спілкування учня із своїми ровесниками, учня з учителем, в результаті якого виникає необхідний контакт, а також соціальне спілкування, оскільки у ході його учні виконують найрізноманітніші ролі - лідера, організатора, експерта, дослідника.

Учні отримують реальні можливості для самовираження, реалізації творчого потенціалу, вияв лення лідерських якостей.

Мої вихованці вчаться здійснювати спостереження, брати інтерв’ю, систематизувати та узагальнювати отриману інформацію, висувати гіпотези, робити аргументовані висновки. Участь у роботі над колективними або індивідуальними проектами сприяє формуванню в молодших школярів уміння підбирати та аналізувати інформацію, працювати з енциклопедіями, довідниками, спеціальною літературою, присвяченою різним формам життя й діяльності людини, галузям техніки, науковим відкриттям, використовувати можливості інформаційних технологій.

Вміння орієнтуватися в інформаційному просторі стало однією з найважливіших життєвих компетентностей, про яку йдеться в Державному стандарті початкової освіти. Комп’ютерні засоби навчання являють собою ігрове середовище на екрані комп’ютера, що нагадує мультфільм. У цьому середовищі відповідно до поставленої перед учнем задачі, дитина може виконувати різні практичні дії, використовуючи свої здібності, навички і знання. Ігрове комп’ютерне середовище, з’єднуючись з конкретною навчальною задачею, дозволяє дитині засвоювати матеріал ніби непомітно для себе, і при цьому, що дуже важливо, використовувати його у своїй улюбленій практичній діяльності

Результативність моєї роботи прослідковується в тому, що учні:

- уміють спостерігати, критично мислити, аналізувати, використовувати одержану інформацію в різних ситуаціях;

- з великим бажанням виконують творчі роботи;

- вміють співпрацювати в групах і парах, самостійно організовувати свою роботу;

- розвивають комунікативні навички, навички самоконтролю, самооцінки, творчі здібності;

- виявляють творчі здібності у складанні віршів, образотворчому мистецтві, конструюванні, організації групи, класу;

- успішно опановують Державним стандартом початкової освіти.

Бібліографія:

1 1. Державний стандарт початкової загальної освіти. - http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/17911.

2 2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під. заг. ред. О.В.Овчарук. -К.: К.І.С., 2004. -112 с..

3 3. Концепція позашкільної освіти та виховання // Шкільний світ. — 2005. — № 101-102 — С. 3-7.

4. КондратоваЛ.Г. Організація проектної діяльності учнів в позаурочний час / Л.Г. Кондратова. – Х. : Основа, 2009. – С. 124.

5. 5. Мантула Т.І. Проектні технології: теорія і практика / Т.І.Мантула. – Кіровоград: ТОВ «ПОЛІМЕД-Сервіс», 2008. – 150 с.

6. Роменець В.А. Психологія творчості: Навчальний посібник.— К.: «ЛИБІДЬ», 2004.— 286 с.

7. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня / С.О. Сисоєва. – К. : Политграфкнига, 1996. – 406 с

Проект

ТЕМА: Святий Миколай

Мета: закріпити знання про життя Святого Миколая; народні традиції святкування Дня Миколая; приказки, прислів'я, народні ігри та забави, отримані на уроках читання; розвивати зв'язне мовлення дітей, мислення, пам'ять; виховувати любов і повагу до народних звичаїв, традицій, інтерес до минулого України.

Обладнання: святково прибраний клас, ікони Миколая Чудотворця, дитячі вироби, фонограми пісень.

Навчальний предмет: основи християнської етики, позакласна робота.

Ключове питання: Від кого діти чекають подарунки 19 грудня?

Тематичне питання: Що діти знають про Святого Миколая?

Змістовні питання:

ü про які зимові свята знають діти?

ü як діти відзначають зимові свята в сім’ї?

ü які подарунки люблять отримувати діти?

ü як вітають зі святами своїх рідних?

ü що діти знають про Святого Миколая?

Кінцевий результат:

ü виготовити пакуночки «Миколайчик» та новорічні прикраси;

ü презентувати свою роботу;

ü дізнатися про свято Миколая;

ü визначити дітей з артистичними здібностями

ü відпочити, поводити хороводи;

ü отримати подарунки;

ü віднести прикраси у храм святої великомучениці Тетяни.

Форма проведення: свято.

ЕТАПИ ПРОЕКТУ

І етап. Стратегія проекту.

Визначається тема, мета проекту, навчальних предметів, вид проекту та його тривалість.

ІІ етап. Планування проекту.

Ознайомлення учнів із загальною темою і провідною проблемою.

1. Вправа «Аукціон».

Дітям дається завдання пригадати і назвати зимові свята.. Назви свят можна занотувати на дошці відповідно до календаря.

—Назвіть найулюбленіші свята дітвори. Поясніть, чому ці свята дарують найбільше радості. (Діти люблять отримувати подарунки до свят. Ми чекаємо свята, бо сподіваємося, що воно принесе нам сюрпризи, привітання, подарунки.)

Поміркуйте і скажіть, хто готує привітання та подарунки для дітей. Як ви вважаєте, чи вірять у дива дорослі? Поясніть свої міркування. (Відповіді дітей.)

— Дорослим також приємно отримувати подарунки та привітання до свята, але, на відміну від дітей, мами й тата у дива не вірять. Можливо, сьогодні на занятті нам удасться знайти спосіб переконати дорослих у тому, що чудеса в житті трапляються. А чарівниками станемо ми самі.

Танцювальна пауза – хоровод «Ялиночка»

2. Бесіда учителя:

- Ви заздалегідь готувалися до новорічних та Різдвяних свят. Що ж цікавого ви дізналися?

- Ми дізналися про святкування нового року в різних країнах.

- Ми дізналися про свято Святого Миколая.

- Ми дізналися про Різдво Христове.

- Ми дізналися про свято Водохреща.

- Ми дізналися про народні зимові ігри під час різдвяних свят.

- Ми вивчили колядки, щедрівки.

3. Формування творчих груп

Учні класу об’єднуються в групи:

1 група – науковці;

2 група – етнографи;

3 група – фольклористи - піснярі;

4 група – артисти;

5 група – теологи;

6 група – художники .

ІІІ етап. Реалізація проекту.

Практична діяльність учнів

Презентація:

Звучить пісня про Миколая

Учитель . Добрий день усім, хто до нас завітав. Сьогодні велике та веселе свято - День святого Миколая. Свято Миколая Чудотворця прийшло на нашу землю ще в 1088-1089 роках, за князювання Всеволода Ярославовича..

Щороку Миколай обдаровує дітей радістю, сіє в їхні серця зернятка добра. Цілий рік Святий Миколай спостерігає за дітьми з небес: чи добре поводяться, старанно вчаться у школі, чи допомагають батькам? 19 грудня на чарівних санчатах він спуститься на землю. Тож має знати, кому й який гостинчик покласти під подушку: слухняним і чемним - солодощі чи книжку, бешкетникам - різочку. Ось що дізналися діти про Миколая Чудотворця.

1.Науковці:

1. У народних легендах та переказах святий Миколай боронить людей від різного стихійного лиха. Ось чому в кожній домівці є образ Миколая Чудотворця.

2. Святий Миколай народився 280 року в місті Патері в Малій Азії. Його батьки старанно і з любов'ю виховували свого єдиного сина, що зростав гарним хлопчиком, а, ставши дорослим, вирішив бути священиком. Отримавши спадок після смерті батьків, Миколай роздав його бідним. За переказами, він допомагав найчастіше таємно, особливо тим, хто соромився просити.

3. Пізніше Миколай став єпископом міста Міри в Лікії, де збереглися як легенди численні розповіді про те, як він заступався за несправедливо засуджених, про дива, які він творив при житті й після смерті.

4. В Україні святий Миколай завжди вважався покровителем і заступником усіх дітей. У цей день діти чекають його з нетерпінням: вони знають, що за їхню слухняність та працьовитість Миколай Чудотворець принесе їм безліч подарунків. Тож намагаються бути весь рік чемними та слухняними, гарно вчитися у школі та поважати старших. І в ніч з 18 на 19 грудня Миколай покладе подарунки слухняним дітям під подушку.

5. Шанують Святого не лише в Україні. На честь Миколая у всьому християнському світі збудовані храми, до нього в молитвах звертаються мандрівники та подорожні багатьох країн. А колись давно у Німеччині у монастирських школах з'явився звичай на короткий час мінятися ролями. Одного хлопчика обирали єпископом і він читав проповіді дорослим. Згодом появилися святкові процесії, що ходили від дому до дому. Діти в костюмах святих, ангелів, чортів, королів супроводжували обраного єпископа. А з часом роль єпископа став виконувати старий шанований чоловік, який очолював процесію і роздавав дітям подарунки.

6. У Фінляндії та Нідерландах цей день називають Днем подарунків. Напередодні вечором за двері біля порога кладуть мішок, а вранці знаходять його з подарунками для всієї сім?ї.

7. А діти з нетерпінням чекають 18 грудня, щоб покласти надвечір біля каміна черевик (для подарунка), поставити поруч воду і трохи сіна або моркви - для коня святого Миколая. Вранці діти з великою радістю знаходять у своїх черевиках шоколадні фігурки Святого.

2. Етнографи

1. Записана така легенда про Святого Миколая.

"Святий Микола на небі не сидить, а на землі людям помагає. Не те, що Касян - за панича убрався і до Бога пішов жалітися на людей. Вони, - каже, - Миколу шанують, почитають, на його ім'я церкви будують, а мене й не згадують!"

Бог вислухав Касяна та й каже до янголів: "Покличте мені Святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!".

- Нема його на небі! - кажуть янголи.

- А де ж він?

- Пішов на Чорне море людей рятувати!

- Почекай, - каже Бог до Касяна, - Микола прийде, тоді поговоримо!

За якийсь час Бог знову посилає Янголів за святим Миколою.

- Нема його, - кажуть янголи, - на землі від пожежі людей рятує!

Втретє посилає Бог янголів за святим Миколаєм.

- Нема його, - кажуть янголи, - він кайдани розбиває, козаків з неволі визволяє!

Аж за четвертим разом з'явився Святий Миколай перед Богом. В старій свитині, мотузком підперезаний, чоботи в болоті і руки в грязюці.

- Де ти був? - спитав Бог, а Святий Микола йому відповідає:

- Помагав мужикові воза з багна витягнути!

- Ось бач, - каже Бог до Касяна, - за що його люди шанують? Він на небі не сидить, а на землі діло робить, а ти паном тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть від мене! Будуть тебе люди боятися, а не шанувати. Миколу ж будуть згадувати двічі на рік.

3 того часу народ святкує Миколая зимою - 19 грудня та весною - 22 травня.

2. "Миколай і звірі".

Миколай крім того опікувався і дикими звірятами. Одна з легенд, записана на Черкащині, оповідає: "Один чоловік їхав лісом і захопила його ніч. Мусив ночувати, випріг він воли, дав сіна. Коли дивиться: недалечко від нього на пустирі звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак! Вовки, лисиці, зайці, ведмеді... таке назбігалося - страх глянути! Сидить заєць поруч з вовком і не боїться його. "Що воно за дивовижа" - думає собі чоловік. А коли йому від серця відлягло, він пильніше придивився і побачив: сидить поміж тією звіриною святий Миколай - старий сивий чоловік. Сидить і щось тим звірям розказує, а вони слухають, розвісивши вуха".

3. "Обряд показників".

На Миколая припадає і обряд показників. Ним був переважно господар. Найраніше вставши, він обходив подвір'я, а потім, зайшовши до хліва, казав тваринам:

- Дай, Боже, добрий день, робись худібонька здорова, та й я з тобою ще з своєю жоною і діточками! - і заходив до хати як перший відвідувач оселі на святого Чудотворця.

З цим днем пов'язаний і обряд пивоваріння. В одній з давніх колядок мовиться: чому так нема, як було давно, а з первовіку Святим Миколаям пива не варять...

Хоч ці рядки писані кілька століть тому, вони наче звернені до нас, сучасників. Але нині не тільки пива не варять, а й не знають про давню традицію наших пращурів. Між тим, в Україні на миколаївські свята в кожному селі кілька днів поспіль гучно святкували з "пивом" (мається на увазі медоваріння) селяни скликали гостей, святкували, а по обіді, запрягши в сани коней, їздили довкола села, "бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав". Недарма в одній з приповідок мовиться: "Микола бородою трусе - дорогу стеле".

Під цю пору зима остаточно лягала на землю. Зібрано збіжжя, зроблено припаси, і селянинові можна було вже не тільки посвяткувати, але й з боргами розрахуватись. Тому, хто не встиг або не зміг віддати до цього дня позичку, казали: "Коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не віддаси ніколи".

«Коли святий Микола з небес на землю йде, то кожний дім і школа, мов вулик бджіл гуде.»

3. Піснярі

Пісня "Святий отче Миколаю"
1.
Святий отче Миколаю,
Я тебе давно чекаю.
Завітай до нас скоріше
Мені буде веселіше.

Приспів:
Місяць на небі, місяць на небі встає.
Світить в віконце, світить в віконце моє.
А Миколай в пізній час
Тихо приходить до нас.

2.
Діти всі тебе чекають,
На коліна припадають.
І молитви промовляють,
Подаруночки приймають.

Пісня "Ой хто, хто Миколая любить"
1
Ой хто, хто. Миколая любить,
Ой хто, хто Миколаю служить, -
Тому святий Миколай
На всякий час помагай. Миколаю!

3.
Ой хто, хто к ньому прибігає,
На поміч його призиває,
Той із горя вийде ціло,
Охоронить душу й тіло. Миколаю!

2.
Ой хто, хто спішить в твої двори,
Того ти на землі й на морі
Все хорониш від напасти,
Не даєш в гріхи упасти. Миколаю!

4.
Омофор твій нам оборона
І від бід нам охорона.
Не дай же марно пропасти,
Ворогам у руки впасти. Миколаю!

5.
Миколаю, молися з нами,
Благаєм тебе зі сльозами, -
Ми тя будем вихваляти,
Ім'я твоє величати. На віки!

4. Актори покажуть виставу «Святий Миколай»

Хлопчик.
Все затихло на дворі,
Сяють зорі угорі,
Всі чекають-виглядають
Чудотворця Миколая.
Але щось він забарився.
Може в небі заблудився?
В нього клопотів багато,
Бо заходить в кожну хату.
Все, що в нього в торбі є,
Чемним дітям роздає.

Дівчинка.
В небі метушня і рух,
Янголята працю мають:
Білий тріпають кожух
Для святого Миколая.
Інші лагодять санки,
Навантажують в них дари,
Запрягають два "шпаки",
Розсувають сиві хмари.

Хлопчик.
Сів вже в сани Миколай
В мітрі й теплих рукавицях:
"Гей, янголе, поганяй,
Щоб на землю не спізниться!"
Сріблом сяє з неба путь,
Мигають зірки, мов іскри,
Коні вихром так женуть -
Ще скоріше шлеться вістка:

Дівчинка.
Вістка чемним діточкам,
Що ждуть гостя нетерпляче:
"Діти, радість лине вам! -
Хто нечемним був - хай плаче!"

Хлопчик і дівчинка виходять. З'являється Антипко, молодий чортик.
Сідає на край сцени, звісивши ноги.

Антипко.
Наламаю різок гарних
Для нечемних, неохайних,
Неслухняних, злих діток,
Поскладаю у куток.
Я вже добре поклопочу -
У воді солоній змочу!
Ох, дістанеться добряче
Дітям впертим і ледачим!
Збирає різки і ховається за ліжко

Ведуча.
Так стараються чорти,
Щоби людям допекти.
Їхня зброя гостра - гріх,
Але ви не бійтесь їх.
Не грішіть, частіш моліться,
І підуть антипки звідси
Аж за ними закурить,
В очереті затріщить!
Входить Іванко

Іванко.
Я сьогодні був хорошим?
Був. Тому собі попрошу
У святого Миколая
Всього, що душа бажає.
Хай засуне під подушку
Ковзани, хокейну ключку,
Три коробки пластиліну:

Антипко. (тихо)
А соснового поліна?

Іванко. (прислухається)
Хто гукає? Ти, бабусю?
Ні, то певно дзвонить в вусі:
Хочу тенісні ракетки,
Шапку, шарфик і шкарпетки.
Ще я хочу маску й ласти:
Антипко. (тихо)
Може, різочок покласти?
Іванко, спантеличений, озирається, але тут заходить його сестра Оленка

Оленка.
Чув, Іванку, каже тато -
Треба іграшки прибрати.

Іванко.
Мама хай поприбирає,
Я чекаю Миколая.

Оленка.
Знай, такі, як ти, ледачі,
Лиш одних антипків бачать!
Оленка йде. З'являється Антипко
Іванко.
Хто ти? Звідки тут узявся?

Антипко.
Що, Іванку, здивувався?
Служу я у Миколая,
Він мене чудово знає.

Іванко.
То приїде він чи ні?
Подарунки є мені?

Антипко.
Є, і так їх там багато,
Що не вмістяться в кімнаті,
Ти їх чесно заробив,
Бо трудитися любив.
Ти лягай, засни скоріше,
Миколай тебе потішить.
Іванко лягає, а Антипко запихає під подушку різки. Потім ховається. Заходить Оленка і будить брата
Оленка.
Та прокинься вже, Іванку!

Іванко. (тре очі, позіхає)
Ти чого волаєш зранку?

Оленка.
Та ще вечір, схаменися!
На годинник подивися!

Іванко.
Під подушку я залізу.
Там напевне:(витягає різки) купи різок?!

Оленка. (задоволена)
Це тому, що ти лінивий,
Миколай вчинив це диво.
Мусиш взяти на замітку,
Що Антипко садить в клітку
Неслухняних, вередливих,
І брехливих, і лінивих.
Хвалькуватих, гордовитих
Теж він любить половити.

Іванко.
Та хіба ж я похвалявся,
Чи брехав, чи лінувався?
Он Михайлик і Олена
Брешуть більше ще від мене!
А Сашко хвалився більше:

Оленка.
Може, й так, тобі видніше.
Всі отримають своє,
Миколай на те і є.
Тільки ж поясни мені,
Де взяв різки замашні?

Іванко.
Хто поклав їх, я не знаю.
Піду в мами запитаю.
Іванко та Оленка виходять
Ведуча.
Учинивши добре діло,
Вже й подяки закортіло.
А коли нема відплати,
Можна й побайдикувати?

Чути задоволений сміх і стукіт молотка. На сцені з'являються ангели

Ангел 1.
За горами, за лісами
Їдуть-їдуть дивні сани.
І викрешують копита,
Сріблом сяючим підбиті.
В зоряній височині
Метеори вогняні.

Ангел 2.
Миколай мандрує світом,
Він дарує чемним дітям
Те, про що їх світлі мрії.
Тут для кожного дари є.
Не забуде він нікого:
Ні хорошого, ні злого.

Ангел 3.
Зустрічайте Миколая!
Він вас всіх чудово знає.
Разом з вами порадіє,
Подарує вам надію.
Миколай з небес весь час
Бачить кожного із вас.

Ангели співають пісню "Ішов Миколай"

1.
Ішов Миколай лужком-бережком,
Святий Миколай лужком-бережком.
Від хати до хати зі своїм мішком.
Ішов Миколай з великим мішком.

2.
Відсувайте двері, іде Миколай,
Він благословить наш рідний край.
Пропаде руїна, ненька Україна
Буде процвітати з краю в край.

3.
Вже у вашій хаті Миколай.
Кожен його поклоном зустрічай.
У біді розрадить, кожному порадить,
По смаку дарунки вибирай.

Миколай.
Слава Богу, добрі люди,
Хай вам завше добре буде.
Знайте, вас в лиху годину
Цар небесний не покине.

Миколай хрестить усіх присутніх

Як живете, любі діти?
Які знаєте молитви?
Чи вчитеся добре в школі?
Є гостинців вам доволі.
Діти співають, розказують вірші, молитви. Миколай роздає подарунки.

Ангел.
Святий отче Миколаю,
Той Іванко прибирає:
В ящик іграшки поклав
І усе попідмітав.
Вже й дарунки він не просить,
Каже: "З мене різок досить".

До дітей
Учися, дитинко, хай розум не спить,
Дорогу в науку всім треба любить:
Навчайтесь, навчайтесь, поки молоденькі,
До школи щодня поспішайте, любенькі:

Антипко.
Ні, я маю ще надію,
Що невдовзі порадію!
Бо я знаю, що на світі
Є ще, є нечемні діти!
Антипко вибігає

Миколай. (до залу)
Ви не бійтеся Антипка,
Він у сіті свої рибки
Не наловить, коли ви
Шлете Богу молитви.
Будьте щирі, не ліниві,
То і станете щасливі.
Пам'ятайте слово Боже -
І життя в вас буде гоже.
А мені пора в дорогу -
Хтось чекає допомоги.
Хтось незнаний у печалі.
Прощавайте, піду далі.

Дівчинка. Святий Миколаю,

Тебе ми любимо й благаєм:

Покровом будь над діточками.

Хлопчик. Спасибі! Ми Вас і на той рік будемо чекати.

Миколай. Обов'язково прийду.

А ви, мої дорогі діти,

Дбайливі будьте, не ліниві,

Стійкі у праці й терпеливі,

Будьте добрі, а не злі,

Щоб усього світу школярі малі

На вас дивились і казали:

«Які ж ці діти України вдалі

Яка ж ця славна Україна,

Як в неї кожна ось така дитина».

Дівчинка (підбігає бо столу, бере таріль з печивом, підходить до Миколая). Пригощайтесь. Ми самі пекли ці "миколайчики".

Миколай (бере печиво, куштує його). Ох, і смачне! Обдаруй ним усіх присутніх.

(Дівчинка пригощає всіх печивом).

5. Молитвам до Святителя Миколая навчать вас теологи:

Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас!

Великий Угоднику і Святителю Божий Миколаю, Пастирю й Учителю всіх, хто з щирим молінням вдається до Твоєї допомоги.

Ти помагав тим, які до Тебе вдавалися, поможи і мені в усіх труднощах і потребах життя мого.

Коли прийде хвиля, де сила моя заслаба, труднощі, що стають на дорозі життя мого, завеликі для мене, Ти, Угоднику Божий, подай мені помічну Твою руку і стань мені на охорону, як ставав завжди тим, що в труднощах і небезпеках пам’ятали про Тебе.

Поблагослови мене Святительською Твоєю рукою, настав на стежку добру, запали в мені віру непохитну і моли Христа Бога, спастися душі моєї.

Амінь

Всеблагий отче Миколаю, великий і предивний чудотворче!

Ти своїми молитвами лікував усяку недугу і болість, ти своїм заступництвом визволяв від певної смерти, ти своєю опікою відганяв біду.

Щиро благаю тебе, скорого потішителя тих, що є в горі і нуждах теперішнього життя: Поспіши й до мене із своєю поміччю, захисти мене й усіх людей від вогню й води, від голоду й пошести, від тяжкої хвороби і несподіваної смерти.

Хорони мене через ціле моє життя, а особливо в страшну хвилину переходу з дочасного життя до вічности.

Захисти мене тоді щитом твоєї молитви перед справедливим гнівом Христа Бога і допоможи мені, щоб я сподобився (сподобилася) навіки в небі, разом з тобою, прославляти й величати <оже милосердя.

Амінь

О всеблагий отче наш Миколаю, пастирю й учителю всіх, хто з вірою звертається під захист твій і теплою молитвою благає тебе: поспіши й захисти отару Христову від вовків, що гублять її. Україну нашу і всяку країну християнську, і весь світ захисти і збережи святими твоїми молитвами від землетрусу наступу чужинців і народних заколотів, міжусобиці; від голоду, пошести, потопу, вогню, меча і наглої смерти всяку людину охорони.

І як помилував ти трьох мужів, що у в’язниці сиділи, та спас їх від гніву царського й кари смертної, так помилуй і нас, що розумом, словом і ділом у темряві гріхів перебуваємо.

Спаси нас від гніву Божого й вічної кари: щоб твоїм заступництвом і поміччю та Своєю благодаттю й милосердям подав нам Христос Бог тихо і без гріха прожити на цім світі, і не засудив нас стояти ліворуч, а сподобив стати праворуч з усіма святими.

Амінь

О святителю Христовий Миколаю!

Почуй нас, грішних рабів Божих (імена), що моляться Тобі, і моли за нас, недостойних, Сотворителя нашого і Владику.

Виблагай Бога нашого бути милостивим до нас у нинішньому житті і в майбутньому віці, нехай не за ділами нашими, а за Своєю милістю відплатить нам.

Визволи нас, угоднику Христовий, від зла, що находить на нас, і вгамуй хвилі пристрастей і бід, що повстають проти нас.

Нехай заради святої молитви твоєї не поглине нас напасть і не потопить у безодні гріховній і в болоті пристрастей наших.

Моли, святителю Миколаю, Христа Бога нашого, щоб подав нам мирне життя й спасіння і велику милість, нині, і?відпущення гріхів, а душам нашим — повсякчас, і на віки віків.

Амінь

О всесвятий Миколаю, угоднику великий Господній, щирий наш заступнику і повсюди у скорботах скорий помічнику!

Поможи мені, грішному й лінивому, у нинішньому цьому житті, ублагай Господа Бога дарувати мені відпущення всіх моїх гріхів, що їх я вчинив від юности моєї, в усьому житті моєму, ділом, словом, помислом і всіма моїми почуттями: і при відході душі моєї, поможи мені, окаянному, умоли Господа Бога, Творця усіх творінь, визволити мене від повітряних митарств і вічної муки, щоб я завжди славив Отця, і Сина, і Святого Духа і твоє милостиве заступництво, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Амінь

6. Художники презентують виставку малюнків та виробів, демонструють іконки, на яких зображений Миколай Чудотворець.

VІ. Підсумок уроку.

- Які ви для себе зробили висновки?

Подяка за заняття.

V етап. Рефлексія.

1. Гра «Чарівні окуляри».

Передаючи по колу окуляри, розкажіть, про що цікаве ви дізналися. Подякуйте один одному за співпрацю.

Матеріали взяті з Інтернет ресурсів

Виховний захід для учнів 3-4 класів

Проект середньої тривалості

Тема: «Дружба і братство дорожчі за багатство»

Хто не шукає дружби з ближнім,

той сам собі заклятий ворог.

Шота Руставелі

Людина з друзями – степ із квітами,

а людина без друзів – жменя попелу.

Прислів’я

Мета: Розширити і поглибити поняття дружби і товаришування — цих важливих показників вихованості учнів; виховувати в учнів звичку уважно ставитися до товаришів; вміння бачити хиби у своїй поведінці й виправляти їх. Шляхом створення психологічних ситуацій вибору підвести учнів до розуміння важливості взаємодопомоги в колективі; сприяти створенню дружнього дитячого колективу, виховувати чемне ставлення учнів одне до одного.

Обладнання:

аудіозапис пісень про дружбу , плакати з прислів'ями та приказками на тему дружби («Друга шукай, а знайшов — тримай», «Дружба та братство дорожчі за багатство», «Друг пізнається у біді», «З другом веселіше у радості, легше у біді» та ін.), великий аркуш паперу з літерами української абетки, кілька олівців та невеличких аркушів, малюнок дерева Дружби.

Виховний захід відбувається в класній кімнаті. Приміщення святково прикрашене повітряними кульками, яскравими плакатами з прислів'ями та приказками

Завдання проекту :

*Стимулювати почуття відповідальності за того, з ким дружимо. Почуття значимості існування друга в житті кожної людини.

*Усвідомити потребу кожної людини в існуванні друзів, у відчутті, яке дає дружба, як необхідну умову добробуту особистості.

* Сформувати знання хто такий друг і що таке дружба.

*Уміння проявити бережне ставлення до дружби; тактовно вказати на недоліки друга.

*Організувати засвоєння методичних підходів до формування читацької активності учнів.

*Формувати загально навчальні компетенції, зокрема вміння самостійно шукати нову інформацію в різних джерелах та вибирати основне.

*Розвивати особистість дитини, розкриваючи її індивідуальність.

*Вчити презентувати свою роботу.

Ключове питання: Що таке дружба?

Тематичне питання: Кого можна назвати другом?

Змістовні питання:

1. Що про дружбу думали у давні часи?

2. Які вірші про дружбу склали поети?

3. Як народ висловлюється про дружбу?

4. Як англійський народ висловлюється про дружбу?

5. Які пісні про дружбу знають діти?

6. Які правила дружби можна скласти?

Кінцевий результат:

ü Глибоке засвоєння матеріалу.

ü Формування навичок роботи в групах.

ü Виявлення лідерів в колективі.

ü Створення дитячої презентації.

ü Формування навичок працювати з додатковою літературою.

ü Сформулювати правила дружби..

Навчальні предмети: громадянська освіта, позакласна робота

Форма проведення: година спілкування - презентація

Термін виконання: 3 тижні

ЕТАПИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ

І етап. Стратегія проекту

Визначається тема, мета, навчальні предмети, зміст яких задіяно, вид проекту, його тривалість.

ІІ етап. Планування проекту.

Ознайомлення учнів із загальною темою і провідною проблемою

Розповідь учителя

- Дорогі діти, сьогодні я хочу поговорити з вами про важливість дружби і товаришування у нашому житті. Хочу у ва запитати, чи завжди ви вмієте

прислухатися одне до одного;

— не брехати одне одному;

— не кривдити та не обзивати одне одного;

— завжди підтримувати одне одного;

— не залишати одне одного в біді;

— завжди чинити по справедливості;

— завжди поступатися одне одному;

— допомагати одне одному.

Подумайте над моїми питаннями, підберіть матеріали про дружбу і ми разом вияснимо , чи важливо мати друзів, чи ви добрі друзі.

Формування груп для проведення дослідження

Учні класу об’єднуються в групи:

1 група – дослідники

2 група – народознавці

3 група – пізнайлики

4 група –літературознавці.

5 група – музиканти

6 група – забійники

7 група - бібліографи

ІІІ етап. Реалізація проекту.

Розподіл обов’язків між членами груп

Практична діяльність груп

Самостійна пошукова діяльність

Аналіз та обробка інформації

Виготовлення освітнього продукту: створення дитячої презентації, брошури

ІV етап. Підсумок проекту

Організація результатів дослідження

1.Дослідження

2. Збір інформації з різних джерел.

3. Робота в групі – обробка матеріалів – вибір основного та найцікавішого

4. Презентація роботи

Презентація

Урок – презентація проекту

І. Організація класу.

Є закон такий у нас – дружно жити кожен час.

ІІ. Активізація навчальної діяльності

Знайдіть в таблиці «заховані слова»

А	К	Д	К	Ш	С
М	И	Р	Р	К	К
Д	Р	У	Ж	Б	А
К	Р	Ж	И	Е	Р
Л	Ю	Б	О	В	Б
Т	О	а	Б	Т	З

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Розповідь учителя:

Дорогі діти, сьогодні я хочу поговорити з вами про важливість дружби і товаришування у нашому житті.

Товаришування, дружба — взаємини між людьми, які народжуються, міцніють на основі спільного навчання, інтересів, уподобань. Друзів пов'язує велика повага один до одного, принциповість у взаєминах, симпатія, взаємодопомога.

Дружба не може бути міцною, якщо в ній немає місця чесності, взаємоповазі, принциповості. Друг завжди допоможе в біді, захистить, підтримає, але він же перший скаже прямо про недоліки, запропонує їх виправити.

Товариськість, дружба — важливі показники вихованості учнів. Взаємоповага, чуйність, ввічливість — неодмінні ознаки дружного класу. Неприпустимі в класі образливі прізвиська, непристойні жарти, неповага до дівчат, грубість у взаєминах. Дружбу легко можна зруйнувати грубими, недоречними жартами. «А чи міцна дружба у нашому класі?» — звертаюся до класу. А перевірити це можна дуже легко.

ІV. Робота над темою проекту.

Презентація творчих груп:

1 група – дослідники – дізналися що про дружбу думали у давні часи.

1-й учень. Дружба — це святе слово, святе почуття, яке можливе тільки на основі взаємоповаги. Справжньою основою для дружби є рівність. В усі часи вважалось великою цінністю мати друга. У скіфів дружба перевірялась кров'ю і оформлялась спеціальним договором і великою клятвою. Надрізавши пальці, побратими зливали свою кров у чашу і, змочивши у ній кінці мечів, куштували цю кров. Після цього ніщо не могло їх розлучити.

2-й учень. У епоху середньовіччя дружба вважалась втіленням благородства й вірності. А для людей епохи романтизму дружба — це живе почуття, безпосереднє життєве переживання.

3-й учень. Сучасні словники й підручники визначають дружбу як близькі стосунки, що засновані на взаємній допомозі, прив'язаності, спільності інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей, активній зацікавленості один в одному.

4-й учень. В епоху середньовіччя дружба вважалась втіленням благородства. Лицарська мораль ставила чоловічу дружбу вище кохання і сімейних стосунків.

5-й учень. Дружба – ушляхетнює життя. Вона надзвичайно високо оцінюється в українській культурі. Піднесено про дружбу писав М.В. Гоголь: „Немає уз, святіших за товариство, і батько любить своє дитя і мати любить, дитя любить батька й матір, але це не те, любить і звір своє дитя. А поріднитись по душі, а не по крові може тільки людина.”

2 група – народознавці прочитають прислів’я та пограють з вами

Гра «Правда навпаки»

1. Ворога ховай, а заховаєш — покинь. (Друга шукай, а знайдеш—бережи.)

2. Вороги забуваються у радості. (Друзі пізнаються у біді.)

3. Новий ворог гірший за двох старих. (Старий друг кращий за двох нових.)

4. Не скажу тобі, хто мій ворог,— ти не скажеш, хто я. (Скажи мені, хто твій друг, — я скажу, хто ти.)

Прислів’я

* Дерево міцне корінням, людина - друзями.

* Друга шукай, а знайдеш - тримай.

* Друзі пізнаються в біді.

* Людина без друзів, що дерево без коріння.

* Дружба -- найбільший скарб.

* Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

* Дружба та братство - дорожче багатства.

* Дружба родиться в біді, а гартується в труді.

* З добрим дружись, а лихих стережись.

* З ким поведешся, від того й наберешся.

* Громада - великий чоловік.

* Дружній череді й вовк не страшний.

· В гурті й пісня в лад іде.

Хочеш знайти друга — сам стань другом

3 група пізнайки – розкажуть, які висловлювання про дружбу є у англійців

· A man is known by the company he keeps. Людину пізнають по його оточенню. Скажи мені хто твій друг і я скажу тобі хто ти.

· On old friend is better then two new ones. Старий друг краще нових двох. Над друга старого нема в світі нікого.

· Prosperity makes friends and adversity tries them. Успіх робить людей приятелями, а горе випробовує дружбу. Друзі пізнаються в біді.

· A friend to all is a friend to none. Хто приятель усім – той не дружить ні з ким. Друг усім не здружиться ні ким.

· He is a good friend who speaks well of us behind our back. Той хороший друг, хто добре і поза нашими спинами говорить.

Фізкультхвилинка.

Встало вранці ясне сонце,

Заглядає нам в віконце

Ми до нього потяглися,

за промінчики взялися.

Будем дружно присідати,

Сонечко розвеселяти.

Встали – сіли, встали-сіли:

От уже й розвеселились.

4 група – літературознавці прочитають вірші про дружбу

А. Костецький

Що зробити, щоб удвічі

торт здавався вам смачнішим?

Що зробити, щоб удвічі

кожний день для вас побільшав?

Щоб і радості, і щастя

вам було - аж ніде діти?

Тут - ніякою секрету!

Треба з другом все ділити!

Про дружбу

Помирились сонце з хмарою,

І тепер танцюють парою.

Ллється дощ, і сонце світить,

Усміхаються їм діти.

Райдуга місток зробила -

Сонце з Хмарою здружила.

Хай з них приклад беруть діти.

Треба дітям всім дружити.

Оксана Сенатович

ЩО ЦЕ ЗНАЧИТЬ - НЕ ДРУЖИТИ

Що це значить — не дружити,

Жити так — одинаком?

Не дружити — це ходити

Не дверима, а вікном.

Це без друга, без подружки

На перерві у кутку

Розправлятись самотужки

З апельсином нашвидку.

Це дивитись, наче в книжку,

Набік з видом кам'яним,

А насправді тишком-нишком

Роздавати штурхани.

В школі вчитись й не дружити —

Це, повірте, все одно,

Що, заплющившись, сидіти

І дивитись у вікно.

5 група – музиканти підібрали пісні про дружбу з відомих мультфільмів та проспівають вам

6 група– забійники проведуть з вами ігри

1. Гра "Конституція дружби"

До гри запрошують усіх бажаючих із числа глядачів. Учасників гри поділяють на команди. Кожній команді дають аркуш паперу й олівець. Завдання командам — за дві хвилини придумати як найбільше. Добрих законів дружби, за якими мають жити мешканці казкового королівства. Перемагає команда, яка придумає найбільше законів.

Потім ведучі разом з учнями-глядачами вибирають найважливіші закони із тих, що запропонували команди, і, записавши їх на одному аркуші

1. Дружба — це правда і чесність кожного.

2. Поважай тих, з ким дружиш.

3. Що вимагаю від друга, насамперед вимагаю від себе.

4. Ніколи нікого не обманюй, не ображай.

5. Ні до кого не чіпляйся, грай чесно, не дражнись.

6. Будь терплячим, не засмучуйся через невдачу.

7. Ти не кращий за всіх, але і не гірший за всіх!

8. Якщо вмієш добре грати, то навчи іншого.

9. Успіху можна досягти тільки разом, в колективі. Частіше кажи: «Нумо дружити», «Нумо грати!».

2 Гра «Абетка дружби»

До залу вносять великий аркуш паперу, на якому в стовпчик написані літери абетки. Учні добирають до літер відповідне слово і прикріплюють їх на дерево Дружби

А —акуратність

Б —бадьорість

В — веселощі

Г — гідність

Ґ - ґречність (учтивость)

Д — доброта (дружба)

Е — ерудованість

Є — єдність

Ж — життєрадісність

З — злагода

І — інтелігентність

К — красота

Л — любов

М — милосердя (мудрість)

Н — надійність

О —освіченість

П — повага

Р — радість

С — сміливість

Т — талановитість

У — уміння

Ф — фантазія

X — хоробрість

Ц — цілеспрямованість

Ч — чесність

Ш — шанування

Щ — щирість (щедрість)

Ю — юність

Я — ясність

7 група – бібліографи прочитають біблійну розповідь про життя Ісуса

ІСУС, ЛАЗАР, МАРІЯ і Марта
Лазар, Марія і Марфа були рідними братом і сестрами і жили в селі Віфанія, розташованої в трьох кілометрах від Єрусалиму. Мабуть, Ісус познайомився з ними під час свого служіння, після чого вони стали його учнями. Через якийсь час всі троє стали також близькими друзями Ісуса. Ісус дуже любив цю сім'ю. Ймовірно, він часто гостював у них, наприклад, коли приходив до Єрусалиму. У Біблії записано всього три епізоди, пов'язані з їх дружбою, але з них ми також можемо багато чому навчитися.
        Перший епізод стався під час дружнього візиту Ісуса до цієї родини. Марфа занурилася у домашні клопоти, у тому числі приготування особливого частування, а тим часом Марія сіла поруч з Ісусом і слухала його. Через якийсь час Марфа висловила Ісуса докір в тому, що вона все робить одна, і попросила Ісуса сказати Марії, щоб вона їй допомогла. Марфою рухали хороші мотиви - вона бажала найкращим чином проявити гостинність. Однак Ісус бачив, що Марфа недостатньо розуміє один важливий момент: вона приділяла дуже багато уваги частування, через що вона втрачала можливість спілкування з Ісусом, який був не тільки її другом, а й учителем. Тому Ісус м'яко і по-доброму поправив її, сказавши, що достатньо приготувати лише трохи страв або навіть тільки одне. Хоча Марфа була неправа, в раді Ісуса не було жодної нотки критики, а Марфа не була поставлена перед Марією в незручне становище.
       Інше відоме подія, пов'язана з Ісусом і цією сім'єю - це воскресіння Лазаря. Через чотири дні після того, як Лазар помер від важкої хвороби, Ісус прийшов в їх рідне село. Він заздалегідь знав, що воскресить Лазаря. Однак коли він прийшов туди, він побачив, як сильно Марфа та Марія страждають через смерть свого брата. Це так торкнулося Ісуса, що він сам відчував сильні страждання і плакав. Примітно, що хоча Ісус висловлював співчуття і при інших випадках воскресіння, які він здійснював і про які також записано в Біблії, такі емоції не були настільки сильними, що в цьому випадку. Очевидно, Ісус був дуже близьким другом цієї сім'ї, і дуже співчуваючим одним.
        Нарешті, третій епізод стався за кілька днів до смерті Ісуса. Ісус знову був у Віфанії, у гостях у іншої людини, але там були присутні і Лазар, Марфа і Марія. Коли вони були за столом, Марія взяла посудину з дуже дорогим нардовим маслом і почала виливати його на голову і на ноги Ісуса і витирати своїм волоссям. Деякі учні не розуміли, навіщо була потрібна така трата. Однак Ісус був глибоко зворушений тим, що зробила Марія, і вважав її вчинок гідним похвали. Для Ісуса мали значення не матеріальна цінність цього дару, а добрі спонукання Марії і те, що вона зробила, що могла.
        Примітно, що серед євреїв того часу не було прийнято, щоб чоловіки спілкувалися з жінками. Тим не менш, Ісус підтримував дружні стосунки не тільки з Лазарем, але і з Марією і Марфою. Безсумнівно, вони живили друг до друга теплі, сердечні почуття. У той же час з огляду на те, що вступати в шлюб у Ісуса не було можливості, не можна й думки допустити, щоб він дозволяв собі навіть найменший натяк на романтичні стосунки.
Дружба Ісуса з Лазарем, Марією і Марфою - це приклад чистих, безкорисливих відносин, який ілюструє цінність творить спілкування та поваги до почуттів своїх друзів.

VІ. Підсумок уроку.

- Які ви для себе зробили висновки?

Подяка за заняття.

V етап. Рефлексія.

1. Гра «Чарівні окуляри».

Передаючи по колу окуляри, розкажіть, що доброго бачите один в одного. Подякуйте один одному за співпрацю.

Література:

1. Виховні заходи С. 114 «Дивограй» «Ранок -НТ», 2007

2. Красоткіна Надія Виховні заходи с.106 «Мандрівець», 2007

3. Куріпта В. І. Сценарії позакласних заходів с. 292, «Основа » 2008

3. Все про все на світі: Енциклопедія – Гол. Ред.. Л. Слабошпицька. – К..: Махаон- Україна, 2004.

4. Повна ілюстративна енциклопедія школяра. – К.: Країна мрій,2006

5.Сайти, на яких взяті матеріали:

knowledge.allbest.ru

refine.org.ua›pageid-5419-1.html

http://referatwm.ru/load/druzhba_tovarishuvannja/242-1-0-5034

probapera.org/publication/13/441/virsh-pro-druzhbu.html

revolution.allbest.ru/pedagogics/00072905_0.html ·

«СЛАВЕТНІ УКРАЇНЦІ»

Інформаційний проект середньої тривалості

Мета : формувати національну свідомість, відчуття приналежності до рідної землі, народу, своєї Батьківщини – України; розширити і поглибити поняття громадянськості, виховувати патріотичні почуття, національну свідомість, гордість за відомих виданих людей, які прославили країну на весь світ; розвивати мислення, мовлення; розвивати уміння відшукувати потрібну інформацію; спонукати до пошукової та дослідницької діяльності; пробуджувати пізнавальний інтерес; вчити об’єднуватись у групи, розвивати лідерські здібності.

Завдання проекту :

Формувати в учнів уявлення про видатних людей країни: історичних діячів, письменників, художників, учених, спортсменів, артистів.

Розвивати в дітей дослідницький підхід.

Організувати засвоєння методичних підходів до формування читацької активності учнів.

Формувати загально навчальні компетенції, зокрема вміння самостійно шукати нову інформацію в різних джерелах та вибирати основне.

Розвивати особистість дитини, розкриваючи її індивідуальність.

Вчити презентувати свою роботу.

Ключове питання: Ким пишається наш народ ?

Тематичне питання: Хто прославляє нашу країну?

Змістовні питання:

1. Хто з видатних людей прославляє нашу країну?

2. Хто з історичних діячів відомий всім?

3. Хто з українських вчених відомий у світі?

4. Кого з письменників, поетів знають у світі?

5. Кого з художників знають у світі?

6. Кого з спортсменів знають у світі?

Кінцевий результат:

ü Глибоке засвоєння матеріалу.

ü Формування навичок роботи в групах.

ü Виявлення лідерів в колективі.

ü Створення дитячої презентації.

ü Формування навичок працювати з додатковою літературою.

ü Дослідити, які видатні люди прославляють нашу країну.

Навчальні предмети: курс Я і Україна , позакласна робота

Форма проведення: урок - презентація

Термін виконання: 1 тиждень

Обладнання: виставка картин, ілюстрації , портрети видатних людей, виставка книг.

ЕТАПИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ

І етап. Стратегія проекту

Визначається тема, мета, навчальні предмети, зміст яких задіяно, вид проекту, його тривалість.

ІІ етап. Планування проекту.

Ознайомлення учнів із загальною темою і провідною проблемою

Розповідь учителя

Велич кожного краю — в людях, які тут живуть. І особливо в тих людях, котрі своїми справами прославили Україну , зробили внесок у розвиток науки, культури, спорту. Це історичні діячі, письменники, художники, композитори, лікарі, учені, спортсмени. Для цього поділимося на групи. Виберемо лідерів, які проведуть дослідження і виявлять, кого з українців знають у всьому світі.

Формування груп для проведення дослідження

Учні класу об’єднуються в групи:

1 група – дослідники

2 група – історики

3 група – наукові оглядачі

4 група – літературні оглядачі.

5 група – мистецтвознавці

6 група – спортивні оглядачі

7 група – телеведучі

ІІІ етап. Реалізація проекту.

Розподіл обов’язків між членами груп

Практична діяльність груп

Самостійна пошукова діяльність

Аналіз та обробка інформації

Виготовлення освітнього продукту: створення дитячої презентації

ІV етап. Підсумок проекту

Організація результатів дослідження

1.Дослідження

2. Збір інформації з різних джерел.

3. Робота в групі – обробка матеріалів – вибір основного та найцікавішого

4. Презентація роботи

Презентація

Урок – презентація проекту

І. Організація класу. Перевірка готовності до уроку.

ІІ. Активізація навчальної діяльності

· Складіть крилатий вислів Українського поета Максима Рильського: видатних, свого, той, сам, пошани, хто, не вартий, хто, людей, не шанує (Хто не шанує видатних людей, той сам не вартий пошани)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

- Прочитайте уривок з вірша В. Сухомлинського:

Є люди як свічки –

Згоряють, відходять у небуття.

Є люди як зірки –

Горять і світять усе життя.

Та ні, це не зірки, холодні, мертві,

Вони – сонця, засвічені у небі,

Які горять, обігрівають все й не згаснуть

І не загинуть…

- Ось і ви розкажете сьогодні про видатних людей нашої країни, які прославили її у віках

ІV. Робота над темою уроку.

Сьогодні ми проведемо презентацію проекту «Славетні українці» у формі огляду – розповіді про найвідоміших людей України.

Презентація творчих груп:

1 група – дослідники – провели опитування у класі, вдома, у дворі і виявили, що з історичних діячів найвідоміші гетьман Богдан Хмельницький, кошовий отаман Запорізької Січі Іван Дмитрович Сірко, вчені – Патон Борис Євгенійович, Корольов Сергій Павлович, письменники Тарас Григорович Шевченко, Леся Українка, художники – Іван Костянтинович Айвазовський, Катерина Василівна Білокур, Марія Приймаченко, композитори – Микола Віталійович Лисенко, Мирослав Скорик, лікарі - Пирогов Микола Іванович, Микола Михайлович Амосов, Філатов Володимир Петрович, спортсмени – брати Клички, Олег Блохін, Андрій Шевченко, режисер та актор Богдан Ступка, педагог Василь Сухомлинський, артисти Софія Ротару, Іван Миколайчук.

2 група – історики - розкажуть про видатних історичних діячів Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, Дмитра Вишневецького.

1 учень: Ярослав Мудрий

Перші роки життя Ярослава минули поблизу Києва.

На 10-му році життя, він був відірваний від матері та поставлений батьком, київським князем Володимиром Великим, намісником у Ростово-Суздальській землі. Потім Яро¬слава переведено до Новгорода Великого, де чверть століття він був на Новгородському престолі. Саме звідти він організував свої перші походи проти ворогів. У 1014 році Ярослав наважився виступити проти свого батька. Це спричинило до нечуваного ра¬ніше на Русі спалаху кривавої боротьби між нащадками Володимира Великого. Переміг Ярослав, якому довелося зосередити зусилля на відбудові країни та стольного града Русі — Києва.

Ярослав остаточно розгромив печенізькі орди у 1036 році і зосередив свої зусилля на внутрішніх справах. Він виступив ініціатором упорядкування законодавства. За роки його правління у Києві було створено перше писане зведення законів Київської Русі — «Руську Правду». Ярослав розбудував Київ, прикрасив його величними спорудами.

З ім'ям Ярослава Володимировича пов'язаний небачений доти розквіт давньоруської культури і наукових знань. Тому не дивно, що саме за часів Ярослава у Києві в 1037—1039 роках було створено перший літописний звід. На давньоруських землях відкрито багато шкіл, в яких дітей навчали грамоти. Можливо, розповіді літописців про любов Ярослава до вченості та мудрості дали привід прийдешнім поколінням наректи його Мудрим. Ці успіхи сприяли підвищенню авторитету давньоруської держави в середньовічному світі. Так, три дочки Ярослава були королевами інших держав Західної Європи. Ярослав дожив до похилого віку і помер 20 лютого 1054 року у зеніті своєї могутності та слави у віці 76 років.

2 учень - В історії України постать Богдана (Зиновія) Хмельницького невід'ємна від найсвятіших прагнень українського народу до волі, щастя, справедливості. Саме з Богданом Хмельницьким пов'язане становлення Української держави, формування української нації. Народився Богдан (Зиновій) 27 грудня 1595 р. в Чигирині. Його батько, Михайло, прибув до міста як представник польського магната Івана Даниловича. Останньому Чигиринське староство було наділене королем. Старший Хмельницький служив тут осадчим, тобто засновником нових поселень. Згодом дослужився до підстарости і став чигиринським сотником. За старанну службу Данилович 1616 р. наділив його пущею на правому березі р. Тясмин неподалік Чигирина, де Михайло Хмельницький заклав хутір Суботів. Хмельницький виявив себе справжнім полководцем і знавцем військової справи. Головною його стратегічною рисою була рішучість наступальних дії з Метою розгрома ворога по частинах у відкритому бою. Хмельницький виступив як новатор і носій передових ідей У воєнному мистецтві, його знамениті засади, демонстративні атаки, удавані відступи та інші тактичні прийоми далися взнаки не одному польсько-шляхетському воєначальникові.

Таким же новатором Хмельницький виступив і в організації козацького війська, в державній діяльності. Засновник Української держави, він став і першим організатором адміністративного управління в ній. Як визначний політик, він немало сил доклав до зміцнення зовнішньополітичного становища України. Очевидно, ніхто ні до, ні після нього не вмів так

майстерно використовувати суперечності між Туреччиною, Кримом та Польщею, між Польщею і Трансільванією та іншими країнами. В особі Богдана Хмельницького український народ дістав такого вождя, який, як ніхто інший, розумів його потреби і бачив мету своєї діяльності

у їх здійсненні. І саме на народні маси, козацтво спирався він у боротьбі за визволення українського народу від поневолення, за утвердження української держави.

Велич людини і пам'ять про неї визначаються її ділами. Життя і справи Богдана Хмельницького були віддані боротьбі за єдність і самостійність українського народу.

2 учень - Дмитро Вишневенький ввійшов в народні думи під іменем Байди —безтурботним гультіпакою, що тільки й знає пити мед-горілку і, здається, зовсім не має ніякого іншого клопоту... Д. Вишневецький був першим, хто вирішив покласти край турецькому й татарському пануванню в південних степах України. Зібравши під своєю орудою чимале військо, він організував сміливі походи в Крим, громив турецькі фортеці на Чорному морі. Але гетьмана зрадили й відправили до турецького султана. За народними переказами, султан придумав для гетьмана мученицьку смерть: його зачепили гаком за ребро і чекали, що він благатиме, аби його зняли. Та ні благання, ні стогін не злетіли з його вуст. Смерть Д.Вишневецького була великою втратою для козацтва. І невипадково історики називають його духовним батьком Січі.

3 учень - Документальний портрет Івана Сірка. Кошовий отаман Запорізької Січі Іван Дмитрович Сірко — улюблений герой народних дум та переказів. З його ім'ям народна традиція пов'язує славетний лист запорожців до турецького султана Магомета IV, що в ньому з неперевершеною дотепністю та сарказмом висміяно претензії на світове панування.

Після смерті І.Сірка поховали неподалік від Чортомлицької (Старої) Січі в межах теперішнього села Капулівка (Запорізька область). 1967 року над його могилою нависла загроза: впритул наблизилися хвилі штучно створеного Каховського моря. Але прах було перенесено в небезпечне місце, тоді ж за ініціативою співробітників Дніпропетровського історичного музею череп гетьмана передали в лабораторію антропологічної пластичної реконструкції АН СРСР (Москва) для створення портрету І.Сірка.

При обстеженні черепа виявили дуже сильний розвиток м'язового рельєфу надбрів'я, потиличного виступу. Це означає, що Іван Сірко був людиною міцної статури й непересічної фізичної сили та витривалості (згадаймо, що за рік до смерті він ще водив козаків у низов'я Дніпра громити турецькі укріплення). Було припущено, що серед предків відважного лицаря були носії степового компоненту, але в його зовнішності домінували риси центральноукраїнського типу. Завідувачка лабораторії антропологічної пластичної реконструкції Галина Лебединська створила скульптурний образ вольового козака-звитяжця у розквіті сил. Саме таким залишився у пам'яті нащадків національний герой українського народу.

3 група – наукові оглядачі – розкажуть про вчених, лікарів, які прославили Україну.

1 учень - Корольов Сергій Павлович

Народився в Житомирі. У 1924 р. закінчив першу Одеську будівельну профшколу і восени того самого року зарахований на перший курс механічного факультету Київського політехнічного інституту.

У 1934 р. видав працю “Ракетний політ у статосфері”, яку К.Е. Ціолковський назвав розумною, змістовною, корисною. С.П. Корольов підкреслив “Просто жити – не можна: жити треба захоплено!”

С.П Корольов розробив ряд проектів керованих ракет, ракетопланів, балістичних ракет, ракет-носіїв, тощо. Протягом багатьох років спрямовував роботу провідних науково-дослідних конструкторських колективів на розв’язання грандіозних комплексних задач, насамперед у

ракетній і космічній техніці. Найвидатніший конструктор ракетно-космічних систем, які забезпечили дослідження космічного простору, а саме: першого штучного супутника Землі, запущеного під його керівництвом 4 жовтня 1957 р., який поклав початок космічної ери;

наступних супутників, що ознаменували почато нової епохи у вивченні фізичних властивостей космічного простору.

Створив велику наукову школу.

2 учень -ПИРОГОВ Микола Іванович (1810 - 1881)

Видатний хірург і анатом, засновник воєнно-польової хірургії, педагог, громадський діяч.

Автор низки фундаментальних праць із топографічної анатомії людського тіла. Учасник Кримської війни 1853-1856 рр. Організатор медичної допомоги пораненим воїнам. У 1858-1861-"попечитель" Київського навчального округу.

3 учень - Філатов Володимир Петрович (1875-1956) офтальмолог, хірург

Народився в селі Михайловка (зараз Пензенської області). Закінчив Московський університет (1897 р.). У 1897—1902 рр. працював у Московській очній клініці, в 1903-1911 рр. — в очній клініці Новоросійського університету в Одесі, з 1911 р. завідував цією клінікою та кафедрою очних хвороб, водночас з 1936 р. очолював організований ним Одеський науково-дослідний інститут очних хвороб та тканинної терапії.

4 учень - Микола Михайлович Амосов (1913–2002) хірург, науковець

М.М. Амосов народився 6 грудня 1913 р. в с. Ольхово Вологодської губернії. В 1932 р. він закінчив Череповецький механічний технікум, після чого 3 роки працював змінним механіком на Архангельській електростанції. У 1939 р. М.М. Амосов з відзнакою закінчив Архангельський медичний інститут, а в 1940 – з відзнакою Всесоюзний заочний індустріальний інститут. Під час Великої Вітчизняної війни М.М. Амосов був на фронті провідним хірургом польового госпіталю. З 1947 до 1952 р. працював головним хірургом Брянського обласного відділу охорони здоров’я, і в цей час почав широко займатися грудною хірургією, проводив велику наукову роботу і в 1953 р. захистив докторську дисертацію. У 1963 р. Микола Михайлович першим у Радянському Союзі виконав протезування мітрального клапана, а в 1965 р. уперше в світі створив і впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів. М.М. Амосов започаткував низку нових методів хірургічного лікування вад серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу.

5 учень – Патон Борис Євгенович.

Народився у Києві в родині відомого інженера-мостобудівника, професора Київського політехнічного інституту Є.Патона. Закінчив Київський політехнічний інститут (1941 р.). З 1942 р. працює в Інституті електрозварювання АН України: з 1944 р. — завідувач відділу, з 1950 р. — заступник директора, з 1963 р. — директор. Керуючи Академією наук України, Б.Патон став ініціатором і провідником численних організаційних нововведень, спрямованих на вдосконалення фундаментальних і прикладних досліджень, на підвищення ефективності науки. Інститут електрозварювання став полігоном для відпрацювання організаційних нововведень, колискою унікальної науково-інженерної школи.

4 група – літературні оглядачі.

1 учень - Вмираючи, батько Т. Шевченка розпорядився, як то годиться, своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною проникливістю щодо майбутнього генія українського народу, свого сина;

— Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба, — сказав батько. — Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо.

Хто не знає, яку важливу роль в перших роках інтелектуального і морального розвитку молодого Т. Шевченка зіграла його дружба із художником Іваном Сошенком! Вважається, що саме він познайомив ще нікому невідомого митця-кріпака з Є. Гребінкою, В. Григоровичем, О. Венеціановим, а через них — з К. Брюлловим, В. Жуковським. А з М.В. Гоголем поет не був знайомим. Такі загальновідомі висновки шевченкознавців.

Але ось, досліджуючи невідомі та маловідомі сторінки життя і творчості Т.Г.Шевченка та М.В. Гоголя, наш сучасник, український письменник Мечислав Гаско виявив переконливі докази протилежного — не Сошенко, а Гоголь, особисто знаючи Шевченка, ввів його в коло відомих художників та письменників. Не Сошенко, а Гоголь, ймовірно, є прототипом головного героя багато в чому автобіографічної повісті Шевченка "Художник". Висунув Гаско і цікаву гіпотезу про ймовірність знайомства Шевченка з Пушкіним і Лєрмонтовим, що раніше заперечувалося.

2 учень - Леся Українка ввійшла в літературу як велика поетеса-лірик, геніальний драматург, талановитий прозаїк, перекладач, блискучий літературний критик, невтомний збирач і дбайливий цінитель фольклорних скарбів.

Письменниця революційно-демократичного напряму кінця XIX — початку XX століття, учасниця загальноросійського визвольного руху, полум'яний пропагандист ідей наукового соціалізму, Леся Українка оспівала пролетарських "нащадків Про-метея", разом з ними своєю творчістю світила "досвітні огні" революції, здобувши від народу величні й славні імена Дочка Прометея і Співачка досвітніх огнів.

БІОГРАФІЯ

Життя Лесі Українки — великий подвиг в ім'я народу, "її мужність, пристрасність борця, її стійкість, її непохитність у біді,— властивості, які вирізняють не лише поезію, а й життя великої Лесі Українки" (М. Бажан). "На нашій рідній Волині". Леся Українка — це псевдонім Лариси Петрівни Косач. Народилася вона 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському (тепер Житомирська область), що розкинулось на мальовничих берегах річки Случ. Свій рід поетеса веде від людей гуманних і волелюбних, її тітки по батьковій лінії Олександра і Олена зазнали переслідувань за участь у народницькому революційному русі. Брат матері, дядько поетеси, Михайло Драгоманов — політичний емігрант, який заохочував Лесю вивчати російську й західноєвропейську літературу, брати участь у громадському житті. Мати поетеси Ольга Петрівна — письменниця 1 громадсько-культурна діячка, відома в літературі під псевдонімом Олени Пчілки. Вона доклала багато зусиль, щоб дати дочці ґрунтовну освіту, все життя дбала про неї, хоч і не поділяла її революційних поглядів.

Петро Антонович Косач — батько Лесі — за участь у студентському русі був виключений із Петербурзького університету (свою освіту завершив у Києві). Він був не тільки дбайливим батьком, а й добрим другом і вихователем своїх дітей. З особливою ніжністю ставився до Лесі. П. А. Косач, юрист за освітою, працював службовцем у різних містах Волині — Новограді-Волинському, Луцьку, Ковелі. Він добре знав російську і світову літературу, пильно стежив за всім новим, що проявлялося в красному письменстві України, гарно читав і декламував напам'ять своїм дітям художні твори. Прогресивні погляди П. Косача, його співчуття трудящим були причиною того, що поліція встановила над ним негласний нагляд. "Муку творчістю перемагать". Рано зустрілася Леся з важким особистим горем. На одинадцятому році життя захворіла на туберкульоз кісток, який спочатку виявився в руці, потім перекинувся на ногу, легені, нирки. Поетеса мужньо перенесла кілька операцій, вела, за її висловом, "тридцятилітню війну" з тяжкою недугою.

3 учень - Теоретична, літературно-педагогічна творчість і практична діяльність видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського (1918-1970) увійшла до історії вітчизняної педагогічної думки помітною сторінкою, його педагогічні, публіцистичні та літературні праці й учительський досвід значно вплинули на практичну діяльність школи, збагатили педагогіку України новими положеннями і думками.

Основні праці В.О. Сухомлинського розпорошені по газетних і журнальних публікаціях, немало їх зібрано і упорядковано в численні тематичні збірки та у тритомному і п'ятитомному (українською й російською мовами) виданнях вибраних творів "неутомимого" трударя педагогічної ниви".

Твори В.О. Сухомлинського відомі у виданнях різними мовами народів світу від болгарської до японської; його спадщина розглядається (вивчається) в провідних університетах і педагогічних інститутах Європи, окремі статті та уривки з фундаментальних праць друкуються в педагогічних журналах Польщі, Німеччини, Чехії, Словаччини, Румунії, Австрії, Іспанії, Фінляндії та інших країн.

Основні праці відомого і визнаного у світі педагога увібрали в себе і частку його практичної діяльності, в якій, як зворотний зв'язок, апробувалися провідні теоретичні висновки В.О. Сухомлинського як вченого, педагога-експериментатора, учителя-новатора.

У численних педагогічних виданнях більшості країн світу з'являються популярні чи критично-аналітичні статті, розвідки, окремі брошури і навіть книги, присвячені теоретичній спадщині й практичній діяльності визначного педагога, а в Україні складається своєрідна школа сухомлинознавства, що об'єднує авторів праць про Добротворця — Василя Олександровича Сухомлинського.

Фізкультхвилинка.

Встало вранці ясне сонце,

Ми до нього потягнулися,

за промінчики взялися.

Будем дружно присідати,

Сонечко розвеселяти.

Встали – сіли, встали-сіли:

От уже й розвеселили.

Нумо всі, нумо всі!

5 група – мистецтвознавці

1 учень - Цей чоловік рекомендацій не потребує. Покоління 60-х знає його популярні естрадні пісні, музику до кінофільму «Тіні забутих предків». Його «Мелодія» стала справжнім інструментальним шлягером. А для музичного світу Мирослав Скорик — класик української музики, композитор універсального обдарування.

Мирослав Скорик - народний артист України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв України, професор, кандидат мистецтвознавства, завкафедрою композиції Львівської консерваторії, голова Львівського відділення Спілки композиторів, секретар Спілки композиторів України і завкафедрою історії української музики Київської консерваторії та керівник Центру музичної україністики.

Мирослав Михайлович неохоче згадує своє дитинство. У роки сталінських репресій його родину, як і багато інших, було вислано до Сибіру, в далеке шахтарське місто Анджеросуджинськ.

М.Скорик виростав у сім’ї, де любили й зналися на музиці. Мої батьки трохи грали на різних інструментах. До них часто навідувалася всесвітньо відома співачка Соломія Крушельницька, сестра його бабусі. Вона й запримітила, що Мирослав володів абсолютним музичним слухом. Саме з її підказки батьки й віддали його до музичної школи. А потім було навчання у Львівській, Київській та Московській консерваторіях. Уже тоді почав творити фортепіанні композиції. Їх охоче включали до свого репертуару відомі українські й російські виконавці. Здобутки Мирослава Скорика помітив і високо оцінив композитор Дмитро Шостакович. Ще й зараз він зберігає в своєму архіві його лист, в якому він прихильно поставився до його творчості.

Слава Скорика - композитора бере початок ще з шістдесятих років. Він першим вніс в українську легку музику ритми джазу і року. Окрім серйозної музики кантат та концертів, які вивчаються сьогодні у всіх музичних закладах України, Мирослав Скорик є автором музики до фільмів , серед яких найпопулярніші "Тіні забутих предків" за повістю Коцюбинського, "Царівна" Ольги Кобилянської, "Кам"яний хрест" Лесі Українки.

2 учень - Казимир Малевич – український художник Якщо підійти до будь-якого пересічного українця на вулиці й запитати, які асоціації викликає в нього прізвище «Казимир Малевич» і словосполучення «Чорний квадрат», не впевнена, що переважна більшість опитуваних радісно усміхнеться і дасть вичерпну відповідь: «Казимир Северинович Малевич — художник зі світовим ім’ям, киянин, а «Чорний квадрат» — його всесвітньо відомий твір». Припустимо, що відповідь буде приблизно такою, і напередодні 125-річчя з дня його народження скористаємось можливістю додати кілька рис до портрету, що нам його змалював уявний пересічний українець. Творчий шлях Малевича протягом життя був пов’язаний з Києвом та Україною. Під час навчання в Київській рисувальній школі його вчителем, як припускають, був М. Пимоненко, автор картин на сільську тематику (1896). Тема села і селянської праці залишиться однією з провідних і в

творчості К. Малевича. Після навчання у Москві (1904 —1905), періодів «сецесії», символізму, кубізму і динамічного футуризму, Малевич, нарешті, «вводить до обігу» мистецтва супрематизм («живописну модель космосу, побудованого на злагодженому русі геометрично чітких тіл»), —

започаткований ним мистецький напрямок, що мав великий вплив на розвиток світового мистецтва ХХ сторіччя. Безпредметні композиції митця були використані і в українському народному декоративно-прикладному мистецтві: майстрині артілі с. Вербівка на Київщині під орудою художниці Н. Давидової за супрематичними ескізами К. Малевича робили вишивки на

шаликах і подушках. КАЗИМИР МАЛЕВИЧ БУВ ОДНИМ З НАЙВИДАТНІШИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ЯКІСНО НОВОГО СТИЛЮ В МИСТЕЦТВІ – СУПРЕМАТИЗМУ.

3 учень - З книг Миколи Барсамова, Льва Вагнера і Миколи Григоровича, зі статті Юрія Павленка про Айвазовського у книзі «100 великих українців» (2001), ми, нарешті, дізнаємося: «Айвазовський — виходець із небагатої вірменської родини, що переселилася в Крим з української Галичини у 1812 році». Стає зрозуміло, чому в художника Російського імператорського військово-морського штабу, покликаного писати винятково морські баталії, з'являються цикли художніх творів на українські й вірменські теми. Айвазовський зробив великий вклад в розвиток культурного життя України і хотіла б, щоб з його творчістю була знайома більша частина населення нашої країни.

Сторінки життя

17 липня 1817 року священик вірменської церкви міста Феодосії зробив запис про те, що в Костянтина (Геворга) Гайвазовського і його дружини Репсиме народився «Ованес, син Геворга Айвазяна». Він був молодшим у родині. Крім нього в Геворга й Репсиме було ще два сини й дві дочки. Виходець із південної Польщі - Галичини Геворг Айвазян писав ім'я й прізвище на польський лад - Костянтин Гайвазовський. Цим же прізвищем стане підписувати свої перші картини і його син Іван, якому призначено буде прославити прізвище своїх предків, зробивши його відомим усьому світу. Тільки в 1840 році він змінив його написання на більш звичне для російського вуха звучання - Айвазовський. “Сигнал бури”, “Наближення бурі”,” Буря на морі вночі”. Вони чергуються із зображенням спокійного елегійного моря – “Ранок, Морський вид”, “Вид Криму”, “Гурзуф уночі”.

Його залучали біблійні і євангельські теми, що укладають у собі загальнолюдський зміст. Виникли цикли картин “Ходіння про водам”, “Христос на березі Галилейского озера”, “Перехід євреїв через Чорне море”. Повертаючись до сюжету ранньої молодості, коли була написана картина “Хаос”, він створив грандіозне полотно “Створення миру”. Його хвилювали події космічного характеру, грандіозні земні катаклізми. Слідом за Карлом Брюлловим він написав “Виверження Везувію”, по-своєму трактуючи загибель Помпеи й Геркуланума; створив грандіозне полотно “Від штилю до урагану”. 29 липня 2010 році виконується 193 років від дня народження найбільшого художника-мариніста Івана Костянтиновича Айвазовського.

Особливо відомий як баталіст, картинами:

«Чесменський бій» (1848),
«Наваринський бій» (1848),
«Пожежа Москви в 1812 р.» (1851),
«Сінопський бій» (1853),
«Облога Севастополя» (1854),
«Бій пароплава „Веста“» (1877),
«Узяття Карса» (1881),
«Чорноморський флот у Феодосії» (1890),
«Бій брига „Меркурій“» (1892) та ін.

Пейзажі Криму:

«Ялта» (1838),
«Місячна ніч у Гурзуфі» (1839),
«Кав'ярня в Криму» (1847) та ін.

Картини українських пейзажів та на побутові теми:

«Чумаки в степу вночі» (1855),
«Очерет на Дніпрі» (1857),
«Український пейзаж» (1868),
«Млин на березі річки. Україна» (1880).
«Весілля на Україні» (1891),
«Під час жнив» (1891).

Дев'ятий вал. 1850

Полотно, масло. 221 х 332

Державний Російський музей, Санкт-Петербург

Айвазовський писав море то радісними, сяючими незліченними сонячними відблисками, то суворим і хмурим, то врочисто спокійним, але найчастіше він зображував його бушуючим. Чудові полотна И. К. Айвазовського прикрашають багато музеїв миру. Але воістину картинна галерея у Феодосії була й залишається скарбницею його створінь: у ній виставлене більше 400 картин художника

4 учень - Катерина Василівна Білокур народилася 7 грудня 1900 року в селі Богданівці Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Київської області) в бідній селянській родині. Писати й читати навчилася самотужки. «На цьому моя освіта початкова, середня й вища закінчилася», — згадувала потім Катерина Білокур. У дитинстві, що пройшло у злиднях, малюванням не займалася, про мистецтво дізналася вже дівчиною з книжок та від сільського учителя Івана Калити. Перші спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. Не змігши вступити через нестатки в сім’ї до якогось навчального закладу, удень працювала в полі, на городі, а увечері, попоравшись у господарстві, до ночі малювала. Пензлі виготовляла сама із щетини, використовувала фарби, які робила з буряка, бузини, калини, цибулі й різних трав. Іноді вдавалося діставати й олійні фарби. Малювала здебільшого квіти, іноді й портрети. У 20-х роках двічі хотіла вступити до художньо-керамічного технікуму в Миргороді та до Київського театрального технікуму, але не мала документів про закінчення семирічки. З раннього періоду творчості збереглися портрет сестри Олі Білокур (1928) та колгоспниці Тетяни Бахмач (1932). Пізніше малює переважно квіти, вчиться компонувати, поєднувати кольори у єдину гармонійну цілість. В другій половині 30-х — у 40-х роках опанувала техніку живопису. Водночас з малюванням керувала драматичним гуртком у сільському клубі, сама виступала на сцені. Перші значні роботи цього періоду — «Берізка» (1934), «Квіти за тином» (1935), «Квіти», «Портрет племінниць» — засвідчили її високе обдаровання. Завдяки сприянню видатної української співачки Оксани Петрусенко, якій написала листа селянка з Богданівки, її творами зацікавилися працівники Полтавського будинку народної творчості. 1940 року картини Білокур експонуються на виставці в Полтаві, потім на республіканській виставці у Києві. 1941 року відбулася персональна виставка її творів у Полтаві, що мала величезний успіх. Художниця побувала в Києві та Москві, де вперше побачила музеї і твори видатних митців. Більшість творів тогочасного періоду втрачено під час війни.

Після визволення села від фашистів Білокур створює одні з найкращих своїх творів — «Буйна», «Декоративні квіти» (1945), «Привіт урожаю» (1946) і славнозвісне полотно «Цар-колос« (1949). 50-ті роки — найбільш плідний період творчості. Їй допомагає Спілка художників України, вона бере участь у багатьох виставках, у Богданівку приїжджають видатні представники української культури. Білокур зустрічається й листується з Павлом Тичиною, Миколою Бажаном, Василем Касіяном, Антоном Середою, Матвієм Донцовим, Степаном Таранушенком, Степаном Кириченком. Але після смерті батька на її плечі лягло господарство та догляд за старою матір’ю, що забирало багато сил і здоров’я.

1954 року в Парижі на міжнародній виставці демонструються її картини «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле», які високо оцінив Пабло Пікассо. 1956 року їй присвоєно звання народного художника України. В останні роки життя художниця створила чудові картини «Півонії» (1959), «Букет квітів» (1959), «Квіти і овочі» (1959), «Натюрморт» (1960). Вона тяжко хворіла, давалися взнаки злигодні тогочасного сільського побуту, невлаштованість в особистому житті, хвороба матері. Померла художниця 9 червня 1961 року. 1977 року в селі Богданівці відкрито меморіальний музей художниці, на території якого встановлено пам’ятник (автор І.Білокур).

Коли 1954 року всесвітньо відомий маестро Пабло Пікассо побачив на міжнародній виставці в Парижі картини Катерини Білокур, кажуть, що він довго стояв біля них, мов загіпнотизований, а потім назвав її геніальною й порівняв із Серафін Луїз із міста Санлі, відомою художницею, що вславилася в наївному мистецтві й також малювала квіти. І додав: «Якби в нас була такого рівня художниця, ми змусили б світ заговорити про неї».

5 учень - Марія Приймаченко

Народилася ЗО грудня 1908 року в селі Болотня (тепер Київської області). Український майстер народного декоративного розпису, народний художник України з 1988 року.

У дитинстві захворіла на тяжку хворобу — поліомієліт. Але Марія Овксентіївна гідно і мужньо перенесла усі життєві знегоди. У 1936 році Марію Овксентіївну запрошують до майстерень при Київському музеї Українського мистецтва. Вона малює, вишиває, захоплюється керамікою. З багатьох її творів виділимо: серію малюнків «Звірі з Болотні» (1935—1941 роки), цикл «Людям на радість» (1960—1966 роки); ілюстрації до дитячих книжок «Ой коники-сиваші» (1968 р.), «Товче баба мак», «Журавель» (1970 р.), «Чорногуз приймає душ» (1971 р.). Відзначена Державною премією УРСР ім.Т. Г. Шевченка, 1966 р.

6 учень - Народився Микола Віталійович Лисенко 10 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської області. Батько, Віталій Романович Лисенко, офіцер орденського кірасирського полку, був людиною освіченою, з передовими поглядами на розвиток суспільства, глибоко знав і любив літературу, народну творчість. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Навчалася вона в петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат. Аристократичне виховання наклало свій відбиток на все подальше життя Ольги Єреміївни, вигранивши її характер та світогляд. Розмовляла вона виключно французькою мовою, в усьому намагаючись створити таку атмосферу, яка б не мала навіть натяку на щось народне, українське.

Серед огрому творчої спадщини композитора основне місце посідають опери: «Різдвяна ніч» (1873 р.), «Утоплена» (1883 р.), «Тарас Бульба» (1890 р.), «Наталка Полтавка» (1889 р.), «Енеїда» (1910 р.),«Ноктюрн» (1912 р.), дитячі опери «Коза- Дереза» (1888 р.), «Пан Коцький» (1891 р.), «Зима й Весна» (1892 р.).

Микола Віталійович Лисенко був одним з найкращих інтерпретаторів «Кобзаря» Т.Шевченка, на тексти якого написав понад 80 вокальних творів різних жанрів.

6 група – спортивні оглядачі

1 учень – Блохін Олег Володимирович

Заслужений майстер спорту, володар "Золотого м'яча "

Народився 5 листопада 1952 року в Києві. Батько - Блохін Володимир Іванович (1922 р. н..),заступник голови Київської обласної ради товариства "Трудові резерви ". Мати - Адаменко Катерина Захарівна (1918г.рожд.), заступник декана факультету промислового цивільного будівництва Київського будівельного інституту. Дочка - Ірина Олегівна (1983г.рожд.). Брат – Блохін Микола Володимирович (1939г.рожд .).

На відміну від багатьох своїх ровесників Олег ніколи не перебирав види спорту, перш ні зупинитися на якомусь одному. Вибір на користь футболу був зроблений в ранньому дитинстві, хоча мамі, відомої в Радянському Союзі бігунці, дуже хотілося, щоб Олег став легкоатлетом.

Він був прийнятий в юнацьку школу "Динамо" (Київ), потім у дубль прославленого клубу. Незабаром зайняв міцне місце в основному складі команди, з якою став 7-кратнимчемпіоном СРСР, п'ять разів з товаришами по команді здійснював коло пошани після перемог у розіграші Кубка СРСР.

Йому належать всі особисті рекорди в радянському футболі. Так, наприклад, за збірну СРСР він провів 112 матчів (більше, ніж хто-небудь) і забив 47 м'ячів. Зіграв у чемпіонатах СРСР 432 рази і забив 211 м'ячів (це ще два всесоюзних рекорди). У п'яти випадках (частіше за інших) очолював список бомбардирів чергової першості СРСР.15 разів (як ніхто інший) називався в числі кращих гравців сезону, причому в 13(!) Випадках під першим номером. Тричі в результаті референдуму радянських спортивних журналістів, організованого тижневиком "Футбол-Хокей", визнаний кращим футболістом СРСР (у 1973, 1974, 1975роках), Заслужений майстер спорту.

2 учень - Українські спортсмени досягли неабияких успіхів на світовій арені в багатьох видах спорту. На сьогоднішній день, мабуть, одними з найвідоміших українських спортсменів у світі є боксери в суперважкій категорії — брати Клички, досягненнями яких український народ сьогодні пишається найбільше. Кожен з них був чемпіоном світу в одній із чотирьох боксерських версій. Молодший — Володимир Кличко — у 1992 році на Олімпійських іграх у Барселоні здобув чемпіонське золото. Старший, Вітали Кличко — гордість нашої країни, у цьому році буде битися за звання абсолютного чемпіона світу серед боксерів у суперважкій категорії. Брати Клички, виступаючи у світі, постійно підкреслюють свою національну приналежність.

3 учень - Одним з найвідоміших сучасних футболістів світу є українець Андрій Шевченко. Його бажають бачити в своїх складах найвідоміші футбольні клуби світу. Андрій Шевченко достойно грає за збірну України з футболу.

4 учень - Багаторазовою чемпіонкою світу з плавання на 50, 100 та 200 метрів є Яна Клочкова. Українська дівчина не тільки займає перші місця в чемпіонатах Європи та світу, не тільки здобуває золото на олімпійських іграх, вона встановила нові світові рекорди.

5 учень - Надією і гордістю України є наш земляк — дев'ятнадцятирічний Руслан Понамарьов із Краматорська, який став чемпіоном світу з шахів у 2002 році. Він є наймолодшим чемпіоном світу з шахів за всю історію цього виду спорту. У фіналі чемпіонату Руслан переміг відомого львівського гросмейстера міжнародного класу Іванчука.

6 учень - І це ще не все. Пригадаймо донецького атлета, багаторазового чемпіона світу зі стрибків із жердиною, що більше п'ятнадцяти років утримував за собою це звання, — Сергія Бубку. А Лілія Подкопаєва — чемпіонка з гімнастики, потрійне сальто якої досі ніхто не зміг повторити.

7 група – телеведучі

1 учень - Софія Ротару (повне ім’я — Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару, молдаванською — Sofia Rotaru ) — російська, українська і молдавська співачка, музикант, танцівниця, музичний продюсер, кіно-продюсер, акторка, ділова жінка. Відома голосом альто, стала першою поп-співачкою, яка співала речитативом. Користується суспільним визнанням. Кар’єра Софії Ротару ознаменована міжнародним успіхом на музичній сцені, а також численними розбіжностями, причиною котрих стало походження Софії Ротару, особливо в країнах Східної Європи. Преса зве її «Поп Королевою». В її репертуарі є більш ніж 400 пісень на російській, українській, молдавській, болгарській, сербській, польській, германській, італійській, іспанській і англійській мовах. В1988 році співачка нагороджена званням Народної артистки СССР. У 2000 році Вищою академічною радою України її було признано кращою українською естрадною співачкою ХХ-го століття. Сьогодні Софія Ротару є громадянкою України и почесною громадянкою Криму, Чорновець. Проживає вона в Ялті і Києві. Творчість Софії Ротару була неодноразово відзначено почесними званнями: в 1976 році їй присвоєно звання Заслужена артистка Української ССР, в 1985 — Народна артистка Української ССР, Народна артистка Молдавської ССР, Лауреат премії Ленінського Комсомола, Герой України, Кавалер «Ордена Республіки» (Молдавія).

В різний час українське село Маршинци, в якому народилася співачка, відносилося до Австро-Угорщини, Молдавії, Румунії, що було причиною різного написання імені та прізвища. У титрах фільму «Червона Рута» Софія з’являється ще з прізвищем Ротарь. У ранішніх зйомках ім’я писали Софья. Писати прізвище на молдавський лад з буквою «у» в кінці порадила Софії Едіта Пьєха.

7 серпня 2007 року Софія Ротару відзначила 60-річний ювілей. Сотні поклонників, а також відомі артисти і політики приїхали до Ялти з різних кінців світу, щоб привітати співачку. Президент України В. Ющенко нагородив Софію Ротару Орденом «За заслуги» II ступеня. Урочистий прийом з нагоди ювілею проходив в Лівадійському палаці.

На даний момент Ротару веде активну гастрольну діяльність, бере участь у збірних концертах і телепрограмах. Знаходиться у відмінній фізичній і вокальній формі, має величезний авторитет в українських і російських музичних колах. Останній сингл 2007-го року «Я твоя любов» займає перше місце, знаходячись чотири тижні в чарті «Золотий грамофон» Російського радіо.

2 учень - Богдан Ступка (Богдан Сильвестрович Ступка)

Дата рождения : 27.08.1941

Место рождения : Украина - Львовская область

Карьера : Актер

Жанры : комедия, драма, приключения, детектив, мелодрама, фантастика, военный, эротика, исторический фильм, документальный фильм, романтика.

БИОГРАФИЯ :

Народився 27 серпня 1941 у селі Куликів. До сцени звик змалку, батько його співав у хорі в оперному театрі, старший мамин брат був там же солістом, тітка — головним концертмейстером.

За кулісами Богдан Ступка побачив і почув багатьох видатних співаків повоєнного часу, зокрема Козловського і Лемешева.

Богдан вирішив вступати на хімічний факультет «за покликом доби», але іспити склав невдало. Тому влаштувався в обсерваторію, працював певний час у Баку. А потім перекваліфікувався на філолога — заочно вчився у Львівському університеті.

У 1961 році Ступка закінчив акторську студію при Львівському театрі імені Марії Заньковецької (тут він тривалий час працював), а в 1964 році — заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Його наставником протягом усього творчого життя був Сергій Данченко, який у 1978 році очолив київський театр імені І. Франка й переманив туди Ступку. Після смерті Данченка Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка очолив його учень Богдан Ступка.

1961 — Закінчив студію при Львівському театрі ім. М.Заньковецької.

1984 — Закінчив КДІТМ (театральний факультет, театрознавче відділення).

1999—2001 — міністр культури і мистецтв України.

Дружина Лариса, випускниця Бакинського хореографічного училища. Син Остап.

Соломія Амвросіївна

3 учень – Соломія Крушельницька

Соломія Амвросіївна Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в українському селі Білявинці на Подолі в родині священика. Дитинство її пройшло в маленькому селі Біла на Музичне Тернопільщині. дарування майбутньої діви Вона проявилося рано. охоче вчилася грати на фортепіано.

Незважаючи на те, що дочці священика артистична кар'єра не пасує, батько, побачивши талант Соломії, останні відправляє її на гроші до Львову. Там вона вступає до консерваторії , де вчиться грі на фортепіано та вокалу.

У 1893 році вона закінчує консерваторію з медаллю та у тому ж році (15 квітня) дебютує з великим успіхом на сцені Львівської опери в партії Леонори в опері «Фаворитка» Доніцетті. Потім настає успіх у ролі Сантуцци («Сільська честь»). І отут у житті співачки відбувається знаменна зустріч.

В Львові в той рік гастролювала знаменита італійська співачка Джемма була Беллінчоні. Вона вражена талантом молодої співачки і порадила їй вирушити до Італії, вважаючи, що тільки так Крушельницька зможе досягти слави. Восені 1893 року Соломія вже була в Милані. Вона удосконалює свою майстерність у професора Фаусти Креспі. Усього рік по тому почалися її виступи на італійських сценах. У 1895 вона дебютує на сцені театру Кремони в партії Манон Леско. Потім вона з успіхом співає в Пармі, Трієсті (Амелія в «Балі-маскараді», Леонора в «Силі долі», Джоконда в однойменній опері Понкьеллі та ін.), Бергамо (1897, «Богема»). Соломія не забуває й рідний Львів, куди її постійно запрошують. Голос співачки знайшов таку міць, що їй під силу стали і вагнеровські партії (Ельза в «Лоенгрині», Єлізавета в Ізольда).«Тангейзері», У 1898-1902 році Крушельницька блискуче виступає на сцені Варшавської опери.

Тут однієї з її улюблених ролей стала Тетяна. 14 березня 1899 року пройщов бенефіс Соломії

Крушельницької, яка співала головну партію в опері Монюшка «Галька». В цей вечір сцена була укрита букетами квітів .Варшавські глядачі дуже любили українську співачку. Коли вона сказала про те, що збирається переїхати до Італії, до її будинку почали сходитись делегації, мешканці збирали підписи з проханням залишитись, Але прощальний виступ був назначений. Перед виступом на сцену винесли транспорант з квітами, на якому було написано: «Повернись до нас». На башті з троянд червоних поблискувала срібна зірка з надписом діамантами: «Мія»… Крушельницька співала та плакала. Після третьої дії на сцену винесли «квітковий» плакат: «Пані великій Крушельницькій - артистці - до побачення! Де б не співала ти, ми разом з тобой, шанувальники високого мистецтва».У цей період вона неодноразово гастролювала в Петербурзі в італійській трупі, де її партнерами були Е.Карузо, М.Баттистині, С.Арнольдсон, Л.Тетраццині та ін. Крушельницька заспівала кілька пісень, українських до співачки звернувся цар: «Що це за пісні і мова, на якій ви співали?» замирає від Крушельницька страху: «Це пісні мого народу. народу…» Українського У 1902 році відбувся тріумфальний виступ співачки в Парижі. Разом з Яном де Решке вона співала в «Лоенгрині». У 1903 Крушельницька співає Аїду в театрі «Сан неаполітанському Карло».

Наступив 1904 рік. Усім відома сумна доля міланскої прем'єри улюбленої опери Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Незважаючи на участь Розіни Сторкіо, Джованні Дзенателло, Джузеппе де Лука, опера провалилася. Розуміючи причини провалу, Пуччіні переробив двохактну постановку в трьохактну.Місцем нової прем'єри три по місяці тому стала Брешия. Розраховувати на успіх за участю Розіни Сторкіо не доводилося. Але нова Чіо-чіо-сан перевершила її. І це була Соломія Крушельницька! Прем'єра 28 відбулася травня 1904 року. Коли опера Соломія завершилася,

Крушельницька знайшла Джакомо Пуччіні та вивела його на сцену. Разом вони біс виходили на сімнадцять разів! От як розповідає про цю прем'єру видатний італійський Ринальдо музикознавець Кортопассі: «...численна публіка театрі зібралася в на прем'єру опери «Мадам Баттерфляй». Тут було все панство Брешиї, представники культури, суспільства. Багато хто приїхав з Мілану. Усі в напруженому чеканні. У дев'ятій годині за диригентським пультом з'являється маестро Клеофонте Кампаніні. Піднімається завіса. Блискуче оформлення спектаклю прекрасно, і значно краще міланскої постановки передає дух опери. Зал надихається при звуках аріозо Пінкертона, дивно проспіваному тенором Дзенателло. Глядачі викликають Пуччіні(...) Прекрасно звучить перероблений композитором любовний дует і завіса опускається під рукоплескання залу. Потім його знову піднімають, щоб повторити на біс фінал дуету. Публіка знову вимагає автора, Кампаніні, Соломію Крушельницьку, що незрівнянно вела свою партію, Дзенателло...» Далі автор спогадів докладно розповідає про цей незабутній вечір. Публіка змушує Крушельницьку повторити на біс знамениту арію «У ясний день бажаний», на біс співається також дует Сузукі і Чіо-чіо-сан, інтермеццо перед третім актом. Тріумфальний успіх співачки підніс її на вершину слави. Вони гастролювали з «Чіо-чіо-сан» по всьому світу, виходили на кращі сцени Європи та Америки. Після сотої вистави Крушельницька каже Пуччіні: «Сто разів щовечора Баттерфляй … тепер - досить!» Вона подала йому славетну партітуру.

Подальша кар'єра Крушельницької була дуже швидка. У 1906 році А.Тосканіні запрошує її в «Ла Скала». Саме в цьому театрі Крушельницька в усій красі виявила себе в італійських прем'єрах штраусовских «Саломеї» (1906) і «Електри» (1909), брала участь у світових прем'єрах опер Ф.Чілеа «Глорія» (1907), И.Піццетті «Федра» (1915).

У 1908 році артистка вирушає разом з Пуччіні на гастролі в Єгипет (Каїр, Олександрія), де співає в «Богемі». Географія її виступів широка. Аргентина, Чилі, Іспанія, Португалія, Монако та інші. Востаннє вона вийшла на театральну сцену в 1920 році в театрі «Сан-Карло» (партії Лорелеї в однойменній опері А.Каталані і Ельзи в «Лоенгрині»).Однак концертної діяльності не припинила. У 1927 році Крушельницька почала велике концертне турне по Північній Америці, де виступила в тому числі і перед українськими емігрантами. В наступні роки займалася викладанням у Мілані.

У 1936 році дала концерт у Львові. У 1939 році знову приїхала сюди, щоб відвідати родичів. У цей час Львів став радянським. Хвороба і війна, що почалася, привели до того, що вона залишилася на Україні У 1944 році почалася її викладацька діяльність у Львівській консерваторії ім.М.В.Лисенка. В 1949 році в 77 років Крушельницька дала свій останній концерт. Їй було присвоєне звання Заслуженого діяча мистецтв України, професора (1951). Померла велика українська діва 16 листопада 1952 року. Довідавшись про смерть Крушельницької, Тосканіні в листі до піаністки Джулиани Вентуре, подруги співачки, викликнув: «Смерть Крушельницької вбила мене... Неперевершена співачка, дивна жінка... у тисячний раз дивлюся на її чудесну фотографію... Яка дивовижна Лорелея! Якою вона була милою і прекрасною!..».

Своєю великою працею, культурою, колосальними успіхами на ниві мистецтва, великою любов'ю до рідного народу Соломія Крушельницька стала прикладом для наступних поколінь. Соломія Крушельницька займає почесне місце в сузір'ї світових творців кінця ХІХ - початку ХХ століття.

VІ. Підсумок уроку.

Гра «Мікрофон»

V етап. Рефлексія.

Вербальне оцінювання учителем. Самооцінка: що вдалося зробити легко, зацікавило? Що було робити важко?

Література:

1. Видатні люди сучасності

2. Головко З. Л. Будна Н. О. Уроки позакласного читання. . Т. Навчальна книга – Богдан, 2005

3. Все про все на світі: Енциклопедія – Гол. Ред.. Л. Слабошпицька. – К..: Махаон- Україна, 2004.

4. Повна ілюстративна енциклопедія школяра. – К.: Країна мрій,2006

5.Сайти, на яких взяті матеріали:

http://br.com.ua/referats/s1399/27806.htm

http://www.biograph.ru/

Тема: ЗИМОВІ СВЯТА

Проектний день

Короткотривалий проект

Мета: вчити виготовляти пакуночок «Миколайчик», презентувати свою роботу; розширити знання про зимові свята; ознайомити зі змістом свят: День Святого Миколая, Новий рік, Різдво Христове, Водохреща; залучити учнів до проведення свят; розвивати естетичні смаки, уяву, фантазію; виховувати охайність, старанність, артистичні здібності.

Навчальний предмет: курс художня праця, Я у світі, позакласна робота.

Ключове питання: Яке значення для дітей мають зимові свята?

Тематичне питання: Як діти проводять зимові свята?

Змістовні питання:

ü про які зимові свята знають діти?

ü як діти відзначають зимові свята в сім’ї?

ü які подарунки люблять отримувати діти?

ü як вітають зі святами своїх рідних?

Кінцевий результат:

ü виготовити пакуночки «Миколайчик»;

ü презентувати свою роботу;

ü дізнатися про зимові свята;

ü визначити дітей з артистичними здібностями

ü відпочити, поводити хороводи;

ü отримати подарунки.

Форма проведення: свято.

ЕТАПИ ПРОЕКТУ

І етап. Стратегія проекту.

Визначається тема, мета проекту, навчальних предметів, вид проекту та його тривалість.

ІІ етап. Планування проекту.

Ознайомлення учнів із загальною темою і провідною проблемою.

1. Вправа «Аукціон».

Танцювальна пауза – хоровод «Ялиночка»

2. Бесіда учителя:

- Ви заздалегідь готувалися до новорічних та Різдвяних свят. Що ж цікавого ви дізналися?

- Ми дізналися про святкування нового року в різних країнах.

- Ми дізналися про свято Святого Миколая.

- Ми дізналися про Різдво Христове.

- Ми дізналися про свято Водохреща.

- Ми дізналися про народні зимові ігри під час різдвяних свят.

- Ми вивчили колядки, щедрівки.

Свято Миколая Чудотворця прийшло на нашу землю ще в 1088-1089 роках, за князювання Всеволода Ярославовича.

Танцювальна пауза – хоровод «Гопачок»

На Русі в X—XV століттях новий рік починався з 1 березня. В XV столітті початок року був перенесений на 1 вересня, а в 1699 році Петро І видав указ, згідно з яким свято Нового року почали відзначати 1 січня.

— Послухайте одну розповідь, чому люди прикрашають ялинки. Про це розповість вам легенда.

У ніч, коли народився Христос, раділи всі. Кожен по-своєму хотів привітати новонародженого. Тільки зелена ялинка опустила голівку і прошепотіла:

— Я дуже бідна і негідна приносити дар Божому Дитятку.

Але в ту хвилину підійшов до ялинки Янгол і промовив:

— Від цього знаменного дня ти своїм вбранням прославлятимеш народження року і Господа нашого Ісуса Христа.

І з того часу люди завжди на новорічно-різдвяні свята прикрашають цю красуню.

Ось уже і ялинка прибрана. Обов'язково треба підмести в хаті, бо від Різдва до Старого Нового року підмітати не можна.

Час і вечеряти. Стіл притрусимо пахучим сіном, поставимо дідуха (сніп із жита чи пшениці), кутю (зварену з пшениці кашу, приправлену медом та маком) і дванадцять пісних страв. Дванадцять їх тому, що Ісус мав дванадцять учнів-апостолів.

Головна страва — кутя. Перед тим як сісти вечеряти, хазяїн, набравши ложку куті, підкидав її до стелі «на приплід»: усі пильно стежили, скільки зерен прилипне до стелі — стільки з'явиться у новому році ягняток та іншої живності. Друга порція призначалася врожаєві зернових, а третя — кількості років життя. Тільки після цього можна було сідати вечеряти.

Після вечері діти йшли по хатах колядувати. Напередодні Нового року дівчата ходили щедрувати, а вже в перші години Нового року хлопці засівали.

— А чи знаєте ви, що колись давно жила в Україні дівчинка на ім'я Щедрівка? Знала ця дівчина силу-силенну пісень. Почув Змій, що Щедрівка в піснях не славить його, підстеріг її, вхопив за пишні коси і потяг по ярах і степах, горах та долинах. Де зронила Щедрівка сльозинку, там заколосився овес, а де капнула кровинка — там трава виросла.

Жив у тому краї відважний козак Коляда. Почув він, що Змій украв бідну дівчину, і вирішив виручити її. Схопив юнак Змія і гострим мечем відтяв йому голову.

З того часу люди і застилають щедрівними травами столи на зимові свята.

Танцювальна пауза – хоровод «Сніжиночки»

3. Формування творчих груп

Учні класу об’єднуються в групи за різними методами образотворення:

1 група – дослідники;

2 група – народознавці;

3 група – фольклористи;

4 група – артисти;

5 група - художники

ІІІ етап. Реалізація проекту.

Практична діяльність учнів

План уроку-презентації

І. Організація уроку.

1. Гра «Ланцюжок добрих слів»

Кожен учень, беручи за руку іншого, говорить добре слово «спасибі», «добро», «щастя» і т. д.

2. Вступне слово учителя.

- Наближаються новорічні та Різдвяні свята. Сьогодні ви розкажете все, про що дізналися. Тож, давайте почнемо презентацію.

ІІ. Презентація творчих груп.

1 група – дослідники – розкажуть про святкування Нового року у різних країнах.

1 учень : На Русі в X—XV століттях новий рік починався з 1 березня. В XV столітті початок року був перенесений на 1 вересня, а в 1699 році Петро І видав указ, згідно з яким свято Нового року почали відзначати 1 січня.

А взагалі новорічні свята запровадив давньоримський імператор Помпілій, перенісши їх з березня на січень. Саме тоді у Давньому Римі перший зимовий місяць називали «януарій» - на честь дволикого Януса, обличчя якого складалося з двох половинок: юної і старої. Сам Янус вважався божеством дверей, воріт, будь-якого входу. Вважалося, що він прочиняв двері зі старого в нове

На Русі у давні часи на Новий рік випікали з тіста домашніх тварин: коней, корів, биків. А коли в оселю приходили колядники, гостей обдаровували цими фігурками, різними солодощами, горіхами. Сьогодні новорічні свята супроводжують ялинка, Дід Мороз і Снігуронька. А до цього наші предки в домі ставили квітучу вишеньку аби розквітлі вишневі гілочки. З осені деревце садили в діжечку і заносили до оселі, а вже навесні висаджували в сад. Нині ж ялинки, своєю нев’янучою зеленню, символізують нескінченність життя.

Люди вважали, що Новий рік треба зустрічати у новому вбранні, взутті — тоді й весь рік ходитимеш в обновках. Зазвичай перед Новим роком віддавали всі борги, прощали всі образи, ті, хто були у сварці, обов'язково старалися помиритись, просили один в одного вибачення.

2 учень : Цікавий звичай зберігся до наших днів в Італії : там переконані, що в новорічну ніч потрібно позбуватися всього поганого і непотрібного. І от уночі, 31 грудня вони починають викидати весь непотріб через вікна. Всі італійські діти з нетерпінням чекають добру фею Бефану. Вона прилітає на мітлі, пробирається у кімнатки дітей і кладе подарунки у панчохи. А неслухняних дітей нагороджує згаслими вуглинками. А італійського Діда Мороза звуть Баббо Натале. Улюблена гра дітей в Італії – «Влучи в ціль». Баббо Натале вітає людей так: «Щастя і добра!»

3 учень: Французького Діда Мороза звуть Пер Нобель. Він вітає людей так : «По-королівськи перемагати всі труднощі!» Його частенько зображують разом із драбинкою, по якій він залазить на дах, через димар проникає в дім і залишає подарунки в дитячих черевичках. До святкового столу подають пиріг із запеченим бобом. Того, кому він дістанеться, оголошують королем або королевою свята, і всі підкоряються його наказам. Французькі діти люблять гра ти у гру «Ось так». Діти повторюють жест за ведучим і відповідають «Ось так !» :

- Як живеш?

- Ось так! (Великий палець вгору)

- Як ідеш ?

- Ось так! (Крокують на місці) Як біжиш? Як спиш? Як танцюєш? Як дражнишся? І т. д.

4 учень: В Англії, перед святковою новорічною вечерею сім’я йде у церкву. Там діти замовляють подарунки Батьку Різдву – пишуть лист – прохання, якого потім приносять додому і кладуть у камін. Вони вважають, що димом його віднесе до Санта Клауса. До речі, саме в Англії виник звичай обмінюватися листівками. Санта Клаус вітає людей так: «Цікавих мандрівок і відкриттів!»

5 учень: У Німеччині - Дід Мороз Вайнахтсман – з’являється на віслюкові. Тому німецькі діти кладуть у черевички сіно, щоб віслючок підкріпився, поки Вайнахтсман розкладе подарунки. Вся родина збирається за столом і обов’язково подається гарна таріль з яблуками, горіхами, родзинками. Яблуко – символ пізнання добра і зла, горіхи – таємниці життя, родзинки – багато щасливих днів у новому році. Віками люди прикрашали ялинку їстівними прикрасами, потім з’явилися іграшки з паперу, воску. Лише в1847 році в Німеччині появилися скляні іграшки. Цей рік видався неврожайним на яблука. Тоді у містечку Лауші місцеві склодуви видули кольорові скляні кульки, схожі на яблука. Прикраси були такими гарними, що і наступного року їх повісили на ялинку. Дід Мороз Вайнахтсман вітає так: «Успіхів у навчанні!»

6 учень: Японія і Китай святкують Новий рік за своїм східним календарем. В цей день японські діти ховають під подушку картинки з зображенням човника із 7 казковими чарівниками – покровителями щастя. 108 ударів дзвона повідомляють прихід Нового року. Діти зустрічають свято тільки в новому одязі, який приносить здоров’я, удачу. Найголовніші страви – моті, колобки, булочки з рисового борошна. Двері прикрашають гілками сосни, бамбука, сливи. А Діда Мороза звуть Сьогацу-сан. Він вітає людей так : «Чистих, гарних помислів і вчинків!»

2 група – народознавці розкажуть про релігійні Різдвяні свята : Свято Миколая Чудотворця,

1 учень : Свято Миколая Чудотворця прийшло на нашу землю ще в 1088-1089 роках, за князювання Всеволода Ярославовича.

Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператора Костянтина у IV столітті, був архієпископом у Мирах в Лікії (Мала Азія).

Народився він у багатій сім'ї, зростав дуже доброю та чуйною до чужої біди дитиною. Після смерті батьків він став спадкоємцем великого багатства, яке повністю віддав бідним та калікам.

Як щедрий Бог із небес, він часто заходив до помешкання багатодітних чи хворих людей і обдаровував їх, чим міг.

Після смерті його було визнано святим, а мощі у 1087 році перевезено у місто Бар, що в Італії, де їх перепоховано. І ось з того часу в день Святого Миколая, 19 грудня, ми маємо улюблене всіма свято.

—А напередодні Святий Миколай випікає зірочки. Як тільки вони потрапляють до подарункової торбини, перетворюються на печиво й пряники з його зображенням - миколайчики. Так називають не лише святкову випічку, а й усі гостинчики від Миколая.

—З давніх давен в Україні християни вшановували пам'ять Святого Чудотворця. Його прославляли не тільки в церковних молитвах, а й у народних піснях та авторських віршах. Ось послухайте давню легенду про святого Миколая.

2 учень : Хлопчиком Миколай бачив навколо бідних, убогих, хворих і, як міг, старався їм допомагати. А коли виріс і став священиком, то став допомагати ще більше.

У тому місті, де жив Миколай, один бідняк мав трьох дочок. Так бідно вони жили, що вже нічого не мали. І замислив чоловік з горя страшну річ — продати старшу доньку в рабство, щоб уся сім'я не померла від голоду.

Дізнався про це Миколай. Зібрав він повний вузлик золота і пізно вночі підійшов до будинку бідняка. Укинув вузлика у вікно і зразу поспішив назад, щоб ніхто його не помітив.

Уранці чоловік знайшов вузлика, розв'язав його і не повірив своїм очам. Зажила сім'я добре, у достатку й злагоді, і видав чоловік свою старшу доньку заміж.

Святий Миколай вирішив допомогти і другій доньці того чоловіка. Ще через рік уночі потай від усіх вкинув він у віконце другого вузлика.

Коли батько вранці знову знайшов золото, він став просити Бога показати йому рятівника, який так дбає про його дітей. І видавши заміж другу доньку, став усі ночі проводити без сну, пильнуючи свого благодійника.

Минув рік. Пізно вночі втретє прийшов Миколай і знову вкинув вузлика у вікно. Почув батько дзвін монет і чимдуж побіг за своїм рятівником. Наздогнавши Святого, припав до його ніг і обіцяв довіку бути вдячним. А Миколай дуже просив цього чоловіка нікому не говорити про те, що сталося.

Усе своє життя святий допомагав людям, захищав знедолених. А коли зістарився, Господь покликав його до себе. Та й зараз, після своєї земної смерті, він допомагає людям. А 19 грудня приходить Чудотворець до діточок і приносить їм подарунки.

—Діти, чи сподобалась вам ця легенда і чим т саме?

—Існує ще багато різних легенд, оповідань про справи Чудотворця. Про них ми дізнаємося з вами на інших уроках. А як ви гадаєте, чи приносить Миколай подарунки дорослим? (Відповіді учнів.)

Сьогодні ми спробуємо зробити подарунки для своїх батьків, як учив і учить нас Миколай.

3 учень : За сім з половиною кілометрів на південь від Єрусалима в маленькому містечку Віфліємі (Бейт-Лехем «дім хліба» з єврейської) майже дві тисячі років тому Діва Марія «породила свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них» (Луки, 2.7). Чоловік Марії—Йосиф назвав хлопчика Ієшуа (грецька форма імені Ісус), що давньоєврейською означало «Спаситель». Бо ще задовго до появи дитини на світ сповіщав Йосифу ангел не¬бесний: «І вродить вона сина, ти ж даси йому ймення Ісус, бо спасе він людей своїх від їхніх гріхів» (Матвія, 1,21).

Богонемовля ще тихо спало собі на сіні в яслах убогого вертепу — печери для утримання худоби, а весь навко¬лишній світ уже змінився. Нова яскрава зірка з'явилась на небі й повела трьох мудреців із Сходу до Ісуса. Ан¬гел зійшов на поля віфлеємські, і зачудовані пастухи поспішили привітати дитятко Боже, бо почули: «Сьо¬годні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, який є Христос Господь» (Луки, 2, 12). Світ змінився, бо просвітліли серця людські, і була в цю мить радість на небі, «і на землі мир, у людях добра воля!» (Луки, 2,14).

Так оповідає про народження Ісуса Христа Біблія. Із найдавніших часів у пам'ять про цю подію 7 січня святкують православні християни Різдво Христове.

У побутовому селянському календарі українців XIX— початку XX ст. зимові святки — найкраща, найважливіша подія року (за своїм значенням вони майже не поступалися Великодню — найбільшому релігійному святу православних).

4 учень: 18 січня – вечір перед Водохрещем – голодна кутя. Голодна тому, що готували менше страв, ніж на дві попередні. Ввечері теж святили воду, вона теж мала цілющу силу, деякі вважали її більш сильною, ніж йорданська.

Водохреща, Йордан припадає на 19 січня. Це третє найбільше свято зимового кола. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. Христу було 30 років. У цей день Бог Син хрестився у воді Йордану, а святий Дух сходив на нього і голос Бога промовляв до Ісуса. Тому це свято інколи називають Богоявлення.

У церквах святять воду. У деяких місцях в цей день випускали голубів, стріляли, щоб вигнати зиму. Урочиста й найтаємніша частина свята починалась опівночі - службою Божою в церквах. Перед світанком уся процесія йшла до річки святити воду. Заздалегідь парубки й дорослі чоловіки вирубали на льоду великого хреста, витягали з води, тут же, на льоду, установлювали його, обливали буряковим квасом (він фарбував лід у малиновий колір). Поруч

установлювали також вирубані з льоду престол, вівтар, інші церковні оздоби. Після відправи священик освячував воду, тричі занурюючи в ополонку хреста та прихиляючи до води запалену свічку, а тоді кропив освяченою річковою водою всіх присутніх, вітав зі святом. Тут хлопці випускали з рук принесених із собою голубів.

Освячену воду люди набирали у принесений із собою посуд. Потім найсміливіші юнаки купались в ополонці й усі співали:

Йордан, Йордан, вода студенька,

Пречиста Діва воду брала,

Своє Дитя напувала.

Водохреща вода вважалася цілющою, її зберігали за образами й використовували

для лікування хвороб, при засіванні поля тощо. Зберігали також і свічку,

що горіла біля води.

5 учень : В українців християнські традиції свята тісно перепліталися з давнішими звичаями язичницького походження. Колись у цей час, невдовзі після зимового сонцестояння, наші пращури відзначали народження нового, літнього сонця, поворот від зими до літа. Це на його честь і досі запалюють під Різдво «живий» вогонь гуцули, а вуглини від тієї ватри вважають помічниками від усіх хвороб.

Вечір напередодні Різдва — «Свят-вечір», «вілія», «кутя» був магічним часом творення іншого, вимріяного буття. Звичні й буденні предмети, речі набували чарівної сили, а господар ставав домашнім жерцем. Урочисто вносив він до господи сніп, як правило, житній, і ставив його на покуті — на врожай і достаток. Це була коляда (а може, то втілення бога Коляди, чиє ім'я згадують літописи?) або ще «дідух», «дідочок». Із застромленими в нього серпом, граблями стояв він на покуті аж до Нового року, мирно сусідуючи з іконами — святинями інших часів, іншої релігії.

6 учень : А панувала у Свят-вечір кутя — головна обрядова страва. Як удасться кутя — буде крута ще й із «верхом» — то буде на урожай, а в оселі щастя. Поклавши в рукавицю гроші (щоб водились), несе кутю на покуть господиня, а діти під час цієї церемонії завзято мека¬ють, мукають, іржуть, квокчуть, крякають — щоб уся Ця живність плодилася, щоб курчата й каченята водилися. І перша ложка куті була для бджіл — кидали її до стелі, щоб рої велися. Друга—для самого морозу, Щоб отак задобрений, він не чинив збитків, не морозив посівів і городини.

На святковому столі 12 страв, і геть усі пісні. Риба просіл, пісний борщ, вареники, гречаники й пироги, пироги з капустою, грибами, квасолею, горохом, сливами, яблуками тощо. Зійшла вечірня зоря, й можна сідати вечеряти; починали із куті.

Повечерявши, брав господар зі столу потроху кожної із страв і ніс до хліва худобі, щоб не скаржилася. Бо за повір'ям у ніч під Різдво дарує їй Бог мову — за те, Що колись у давнину спав у яслах маленький Христос.

Кутю давали курам, «щоб гарно неслися», її несли на гостинець хрещеним батькам, бабі — повитусі, досвітчаній матері. Для предків, що в ці свята прийдуть у гості із того світу до живих, кутю залишали на столі на ніч. На Чернігівщині для них навіть значили ложку, перев'язуючи її жовтою стрічкою.

Різдвяна ніч повнилася чудесами: із колодязя можна, згідно з повір'ям, напитися вина, потрібно було тільки втрапити до нього в цей час; вода із трьох криниць;

принесена в роті, віщувала дівчатам про заміжжя. Правда цієї ночі, як ніколи, гуляє нечиста й зла скла. Це проти неї клали на чотири краї столу зубці часнику, засікав господар сокирою пороги господарських будівель, примовляючи, при цьому: «Згинь, щезни, нечиста сило!»

3 група – фольклористи розкажуть про колядки та щедрівки та виконають їх.

1 учень: Наставало Різдво і все живе славило Ісуса Христа народженого.

«Благословіть колядувати?!» — допитувався «тичина» чи «береза» — ватажок парубочої громади.

«Та просимо, колядуйте!» І лунала колядка — «Нова радість стала» або «Господарський двір на семи стовпах».

А ще на Різдво «ходили з вертепом». Звичай цей, що виник під впливом католицьких релігійних містерій, поширений переважно у західних областях України.Звізда, звізда велика, дерев'яна,

2 учень : Вся в позолоті, аж блищить.

Вже на підході ніч різдвяна,

У ніч таку ніхто не спить!

І ми в цю ніч не будем спати, -

Один раз в році на ходу, -

Від хати підемо до хати

І понесем свою звізду.

Колядки знав ще наш прапрадід

Від незапам'ятних сторіч.

І ми колядці дуже раді,

Колядуватимем всю ніч.

Марія Хоросницька

Віршування

3 учень :Я - маленький хлопчик,

Виліз я на стовпчик.

На сопілці граю,

Христа прославляю.

З Різдвом у цій хаті

Будьтевсі багаті.

Хай Ісусик наш маленький

Буде повік Вам любенький.

4 учень :Я маленька дівонька,

Як у полі квітонька,

Колядоньку вам співаю,

Христа прославляю.

З Різдвом тут до вас прийшла,

Божу радість принесла.

4 група - артисти: Учні виконують колядки, щедрівки, які знають:

Нова радість стала,

Яка не бувала:

Звізда ясна над вертепом

Увесь світ осіяла.

Де Христос родився,

Там світ просвітився,

І пастушки з ягнятком,

Перед Божим дитятком

На коліна припадають.

Царя-Бога вихваляють.

Ой, ти, Царю наш Царю,

Ти небесний Владарю,

Пошли, Боже, літа многа

Цього дому господарю,

Щоб і хліб родився

Щоб і скот плодився,

Щоб цей пан – господар

Нічим не журився.

«Щедрик-ведрик», «Щедрівочка щедрувала», «Коляд, коляд, колядниця» та інші.

5 група – дизайнери - художники: навчать всіх дітей виготовляти пакуночки «Миколайчики»

(дивись додаток)

ІV етап. Підсумок проекту

Слово учителя:

А у вас, у родині, є свої традиції зустрічі Нового року? Якщо є — чудово, а якщо немає — то, може, варто їх запровадити? Адже всі традиції колись мали початок!

Ось, приміром, новорічні традиції, яких дотримуються у деяких сім'ях.

•Новорічна ялинка встановлюється ще за два тижні до Нового року і залишається аж до Водохреща.

•Вибір, придбання, встановлення і прикрашання ялинки здійснюється всією сім'єю.

•Створенню святкового настрою сприяє прогулянка вечірнім містом, прикрашеним яскравими святковими ілюмінаціями, романтична вечеря в кафе і купівля кількох нових іграшок для своєї новорічної ялиночки.

•Іще одна чудова традиція — придбання новорічних костюмів для веселого маскараду, що влаштовується 31 грудня у сімейному колі чи з друзями. Це казкові костюми, різноманітні маски, вушка, ріжки, загалом все, що може стати в пригоді для організації веселого новорічного вечора.

• Вирушаючи в гості, дехто бере із собою наперед приготований мішок новорічних подарунків, дехто надягає маски, перуки, накладні носи і йде вітати всією сім'єю сусідів, друзів, близьких родичів (батьків, бабусю, дідуся, дядька, тітку).

•Рівно опівночі 31 грудня, під бій годинника, упродовж останньої хвилини старого року всі загадують свої заповітні бажання і запалюють бенгальські вогні.

• Існує також чудова новорічна традиція, що іменується «хвилиною любові». Відразу після бою курантів і дзвону келихів із шампанським всі присутні за святковим столом обмінюються поцілунками.

Оцінювання.

Вручення «Миколайчиків» батькам.

Оцінювання загального проекту.

- Чи задоволені ви роботою?

Танцювальна пауза – хоровод «Дід Мороз» - та вручення подарунків. Висновки: Учні виготовили пакуночки, отримали знання про новорічні та Різдвяні свята, учились презентувати свої вироби, водили хороводи, отримали подарунки від Діда Мороза.

Література:

ü Проекти в початковій школі. «Шкільний світ», К., 2008

ü В.П. Тименко «Художня праця», «Спалах»,К.,2001

ü «Початкова освіта», № 46 (526), грудень,2009, сс 1; 8; 12 – 13;

ü «Знам’янські вісті», №97 (7314), 16 грудня, 2009

ü Александров Ю. Как встречают Новый год в различных странах. – К..: Веселка, 1996

ü Полянська І., Іоніна Н. Я пізнаю світ. Свята різних народів., - К. :Школа,2003

ü Шелестові Л. Зимові свята. – К.: Шкільний світ,2007

Виховний захід для учнів 1-2 класів

Тема: Дай лапу (Всесвітній день захисту тварин)

Мета: формувати в учнів гуманне ставлення до тварин; закріпити знання та навички безпечної поведінки при зустрічі з безпритульними тваринами; розвивати вміння спостерігати за тваринами, доглядати за ними; виховувати любов до тварин, відповідальність за них і дбайливе ставлення до них

Заняття супроводжується презентацією.
Загальна тривалість: 40 хв.
Кількість учасників: до 30 осіб.
Матеріали та обладнання: проектор, комп’ютер, фотокартки, малюнки дітей.

План заходу

1. Вступна частина

Привітання та оголошення теми. Загадки. [Слайд №2]

У дворі не ловить ґав,
Каже різко: «Гав-гав-гав»!
Пильно дім охороняє,
Кицю Мурку захищає,
Бачить з будки двір увесь,
Хто це, дітки? Звісно, (Пес)

Ніжно лащиться до ніг,
Носить повідок від бліх,
Довгі вуха, хитрий хвіст,
Муркотіти має хист! (Кіт)

Гра «Кіт чи собака»
- А тепер давайте пограємо в гру. Я буду називати риси характеру тваринок, а ви будете вгадувати, хто це: собачка чи котик.
- Отже, розпочинаємо:
• охоронець;
• майстер підкрадання;
• любить багато спати;
• любить вмиватися;
• муркотун;
• його легко дресирувати;
• не любить купатися;

• приносить капці;
• має чутливі вуса;
• любить прогулянки на вулиці

2. Бесіда про історію дружби людей та тварин.

- Історія такої дружби розпочалася тисячі років тому, коли первісна людина помітила у тварин унікальні якості, що були набагато краще розвинуті,
ніж у людини [Слайд № 4].
- За давніх часів людина приручила сірого вовчика. Він першим прийшов
до неї із лісових хащ. Поступово хвостатий друг привчився охороняти дім,
захищати, допомагати пасти череду, полювати на звірів. Відтоді пройшло
дуже багато часу, стосунки людини і собаки розвивалися і збереглися аж до
наших днів. Зараз на земній кулі немає такого місця, де б поруч із людиною

- Людина також приручила і котів. Колись ця тварина була священною,
божеством, їй поклонявся стародавній народ Єгипту. Поважали кішок за
спритність та вміння охороняти дім від гризунів

- Як ви думаєте, діти, завдяки чому наші котики є такими хорошими мисливцями?

- У котів дуже гострі кігті і хороший слух, вони гарно бачать вночі. А що
дозволяє нашим муркотунам рухатись непомітно і тихо?

- Коли кішки біжать, то вони ховають кігті і стають лише на товсті та м’які
подушечки пальців, тому й рухаються безшумно.

3. Розповідь про відзначення 4 жовтня – Міжнародного дня захисту тварин [Слайд № 4,5].

Це день допомагає об’єднати зусилля усіх, хто піклується та не залишається осторонь долі «братів наших менших», стає на захист прав диких, домашніх та безпритульних тварин.

В Україні він відзначається приблизно з 2000 року. І започаткували його аби об’єднати зусилля людей у збереженні тваринного світу.
Якщо за попередні століття чимало видів диких тварин, у більшості випадків, загинуло через браконьєрство, то сьогодні вплив людини опосередкований. Вона знищує середовище існування – ліси, річки…
Всесвітній день захисту тварин також покликаний допомогти братам нашим меншим відстояти своє право на захист. І мова йде не лише про диких звірів, а й домашніх вихованців та безпритульних тварин. Адже відомо безліч випадків, коли кішки або собаки піддавалися насильству з боку господарів або виявлялися просто викинутими на вулицю.

4. Тварини потребують догляду[Слайд № 6].

- А скажіть, будь ласка, чи треба доглядати за своїми домашніми улюбленцями?

- Ми з вами відповідальні за тих, кого приручили. Ось наш помічник Сірко/Мурчик хоче запитати, хто з вас допомагає батькам піклуватися про домашніх улюбленців? І як саме ви це робите?

- Якщо у вас проживає песик або котик, то необхідно їх годувати, розчісувати їм шерсть, водити у ветеринарну лікарню на огляд та щеплення,вигулювати, купати їх, якщо вони забруднились (але лише з дорослими),
гратись із улюбленцем.

- Як ви вважаєте, як правильно годувати кішок і собак?
- Можна годувати їх спеціальним кормом, у якому є всі необхідні для
життя речовини. Також ці тварини полюбляють каші з м’ясом та рибою (без кісток).

- Ні котикам, ні песикам не можна давати солодкого (наприклад, шоколаду чи цукерок), адже цим ми можемо зашкодити маленьким пухнастикам.
- Також пам’ятайте, що слід обов’язково мити руки після кожного контакту з тваринами. Адже на їхній шерсті можуть бути хвороботворні бактерії.

- Коли ви вигулюєте вашого песика на вулиці, то слід обов’язково мати гігієнічний пакет і прибирати за твариною.
- Оскільки ви – головні помічники ваших батьків, то повинні не забувати допомагати доглядати за своїм маленьким другом.

5. Обговорення «Безпритульні тварини» [Слайди № 7, 8]
- Так уже склалося, що люди часто виявляються невдячними за те, що тваринки роблять для них, викидаючи своїх вихованців на вулицю. Бувають випадки, коли тваринка загубилась, і господарі не можуть її знайти, а бувають і
такі безвідповідальні господарі, які й не шукають. Так з’являються безпритульні тварини

- Пам’ятайте, що життя на вулиці позначається на поведінці тварин. Інколи безпритульні тварини можуть становити небезпеку для людей, а саме: переносити небезпечні захворювання, збиватися у зграї та бути агресивними. Тому потрібно бути обачними.
6. Під час зустрічі з безпритульним собакою забороняється:

• замахуватися на собаку палицею, гілкою, рукою, кричати;
• намагатися відібрати у нього те, що він їсть (гризе);
• починати бігти, коли ви побачили безпритульну тварину;
• підходити і гладити незнайомого собаку чи кота.
- Але є люди, які переймаються долею безпритульних тварин. Це спеціалісти ветеринарних клінік, волонтери та працівники притулків для тварин [Слайд
№ 9, 10].
- Волонтери тварин – це люди, які допомагають тваринам, що потрапили в біду. Вони забирають тварин із вулиці та шукають для них нові сім’ї.
Якщо знайти нову сім’ю одразу не вдається, то тварину тимчасово поселяють у притулок (спеціальне місце, де проживають тварини, у яких немає
господарів).

7. Фізкультхвилинка [Слайд № 12]
- Тепер ви знаєте правила догляду за домашніми тваринами. Що ж, прийшла пора трохи відпочити. Хочу я на фізкультхвилинку всіх вас запросити.

Котик рано піднімався (потягнутися),
Добре лапкою вмивався (піднести руки до обличчя)
Нахилився вправо-вліво (нахили тулуба вправо-вліво).
Посміхнувся неквапливо (усміхнутися).
Швидше, котику, присідай (присісти)

Мишку лапками хапай (зігнути, розігнути пальці).
Поруч муха задзижчала (помахи руками),
І його роздратувала (поставити руки на пояс).
Він її прогнав від себе (помахи руками),
До роботи ж йому треба (сіли за парти).

8. Гра «Правильно-неправильно»

- А зараз давайте ми з вами пограємо та перевіримо, які правила поведінки з тваринами ви знаєте.
Правила гри: під час гри учні мають сплеснути у долоні, якщо
твердження правильне, або схрестити руки, якщо твердження помилкове (при цьому темп не повинен бути надто повільним).
- Готові? Починаємо!
• В людному місці улюбленця треба водити на повідку. (Так)
• Всі коти вміють плавати. (Ні)
• У собак та котів має бути своє місце в квартирі. (Так)
• Собаки вміють ловити щурів. (Ні)
• Собаку можна дражнити. (Ні) • Собаку можна дражнити. (Ні)
• За домашнім улюбленцем потрібно прибирати. (Так)
• Песиків і котиків можна годувати шоколадом. (Ні)
• Після спілкування з улюбленцем потрібно мити руки. (Так)
• Безпритульного котика та собачку можна підгодовувати лише з батьками. (Так)

9. Перегляд фільму. [Слайд № 13]

Висновки до заняття [Слайд № 14, 15]
- Молодці, діти! Ви сьогодні були дуже активні. Я побачила, що ви дуже
дружні й любите тварин. Ви дуже сподобалися Сірку/Мурчику своєю добротою та активністю.
- Хто мені скаже, як слід піклуватись про домашнього улюбленця?
- А як слід вчинити коли, ви зустріли безпритульну тварину?
- Молодці, діти!

1 коментар:

Unknown7 листопада 2019 р. о 15:11
Ви хочете купити нирку або хочете продати свою нирку? Якщо ви шукаєте можливість продати свою нирку за гроші через фінансовий зрив, і ви не знаєте, що робити, то зв’яжіться з нами сьогодні, і ми запропонуємо вам гарну суму 500 000 доларів США для вашої нирки. Мене звуть доктор МАКСВЕЛЬ, я невролог в БІЛЬСЬКОМУ БОЛЬНИЦІ. Наша лікарня спеціалізується на хірургії нирок, і ми також займаємось купівлею та трансплантацією нирок з живим відповідним донором. Ми
знаходиться в Індії, США, Малайзії, Сінгапурі. Японія

Якщо ви зацікавлені у продажу або купівлі нирок, не соромтеся
щоб зв’язатися з нами на електронну пошту та електронною поштою.
Електронна пошта: birothhospital@gmail.com
Що додатка номер: +33751490980

З найкращими побажаннями
МЕДИЧНИЙ ДИРЕКТОР
DR MAXWELL
ВідповістиВидалити
Відповіді

Додати коментар

А	К	Д	К	Ш	С
М	И	Р	Р	К	К
Д	Р	У	Ж	Б	А
К	Р	Ж	И	Е	Р
Л	Ю	Б	О	В	Б
Т	О	а	Б	Т	З

А	К	Д	К	Ш	С
М	И	Р	Р	К	К
Д	Р	У	Ж	Б	А
К	Р	Ж	И	Е	Р
Л	Ю	Б	О	В	Б
Т	О	а	Б	Т	З

А	К	Д	К	Ш	С
М	И	Р	Р	К	К
Д	Р	У	Ж	Б	А
К	Р	Ж	И	Е	Р
Л	Ю	Б	О	В	Б
Т	О	а	Б	Т	З